Кодекс адміністративного судочинства України (КАС). Науково-практичний коментар.
Стаття 142. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить їх до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість задати йому питання.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття встановлює особливості допиту як свідків дітей - малолітніх (віком до 14 років) і неповнолітніх (віком від 14 до 18 років) осіб. Ці особливості покликані врахувати специфіку психічного і соціального розвитку дитини. Стаття спрямована на дотримання найкращих інтересів дитини, яку залучають як свідка в адміністративній справі.
Дитина як свідок
2. Свідком може бути будь-яка особа, яка може правильно сприймати, зберігати в пам'яті та відтворювати інформацію про ті чи інші обставини. У зв'язку з цим як свідка можна залучати й дитину (особу віком до 18 років) за умови, що вона досягла рівня розвитку, який дає їй можливість правильно сприймати інформацію та донести її до інших осіб.
3. Дитину доцільно допитувати лише тоді, коли обставини у справі не можна повно і достовірно встановити за допомогою інших доказів, що є у справі, оскільки допит у суді може викликати стрес у дитини. А крім того, внаслідок особливостей сприйняття навколишніх подій, а також пам'яті і мови дитини повідомлена нею інформація не завжди може повною мірою відтворювати дійсні обставини.
Присутність особи, якій дитина довіряє
4. Щоб допит у суді не викликав у дитини стресу, великого хвилювання, суд повинен забезпечити спокійну доброзичливу обстановку в судовому засіданні. Для цього важливе значення матиме присутність поруч із дитиною дорослої особи, якій вона довіряє і поруч із якою відчуває себе спокійно (тут така доросла особа відіграє приблизно таку саму роль, як і на прийомі дитини лікарем).
Тому частина перша коментованої статті передбачає присутність педагога, когось із батьків, усиновлювачів, опікунів чи піклувальників під час допиту малолітнього свідка - обов'язково, а неповнолітнього свідка - за розсудом суду. Ці особи в жодному випадку не повинні бути заінтересовані у результатах розгляду справи, інакше вони можуть впливати на свідка з метою добитися певних показань.
Доцільно для проведення таких процесуальних дій запрошувати педагога, що працює з дітьми такого віку, найкраще - безпосередньо з цим свідком. Це може бути класний керівник, керівник гуртка тощо.
5. Присутність педагога чи іншої особи, якій дитина довіряє, не лише забезпечує спокійну для дитини атмосферу в суді. Такі особи можуть допомогти знайти індивідуальний підхід до дитини, оскільки вони знають особливості її розвитку, можуть допомогти переформулювати певні питання у спосіб, що були б зрозумілими для дитини. Крім того, вони можуть звернути увагу суду на певні особливості її світосприйняття, пам'яті, мови тощо. Такі відомості можуть мати важливе значення при оцінці доказів. Тому якщо зазначені особи не лише присутні під час допиту дитини, а й дають свої консультації суду, то їх необхідно розглядати як спеціалістів і застосовувати до їхньої участі статті 67, 132, 149 КАСУ.
Роз'яснення дитині обов'язку дати правдиві показання
6. Перед допитом дитини, яка не досягла 16 років, головуючий, як і кожному свідку, повинен роз'яснити права свідка і обов'язок дати правдиві показання. Але при цьому головуючий не попереджує про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, оскільки таку відповідальність несуть особи, які досягли 16 років. Такого свідка головуючий також не приводить до присяги (частина друга коментованої статті).
Свідку, який досяг 16 років, головуючий роз'яснює права і обов'язки, а також попереджає його про кримінальну відповідальність і приводить до присяги за правилами статті 141 КАСУ.
Малолітній чи неповнолітній свідок у випадках, встановлених законом, має право відмовитися від давання показань. Це право головуючий також зобов'язаний йому роз'яснити.
Процедура допиту дитини
7. Допит малолітнього чи неповнолітнього свідка проводиться за загальними правилами статті 141 КАСУ з урахуванням особливостей, визначених коментованою статтею.
8. Після закінчення допиту дитини суд або особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання присутнім педагогу, батькам, усиновлювачам, опікунам чи піклувальникам щодо змісту її показань, можливості сприйняття та відтворення таким свідком викладених обставин, чи не було тиску або впливу на свідка під час допиту тощо.
Педагог, батьки, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань тощо (частина третя коментованої статті).
9. У виняткових випадках, коли це необхідно для запобігання психічному впливу на дитину, на час її допиту із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі (частина четверта коментованої статті). Підставами для такої ухвали може бути інформація щодо негативного впливу такої особи на дитину (наприклад, свідок боїться цієї особи), що заважатиме дитині давати правдиві показання.
Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання дитини і надає можливість задати їй питання. Суди практикують, щоб ця особа зміст своїх питань доводила до суду, а вже після цього головуючий задає їх дитині. Це також запобігає впливу та тиску на свідка та сприяє правдивим показанням.