Кодекс адміністративного судочинства України (КАС). Науково-практичний коментар.

1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

3. З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.

4. Заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість письмових доказів.

5. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає особливості дослідження звуко- та відеозаписів. Носії інформації, які містять такі записи, частиною першою статті 80 КАСУ віднесені до речових доказів, але порівняно із загальним порядком дослідження речових доказів дослідження звуко- та відеозаписів має свою специфіку.

2. Положення статті враховують специфіку аудіо- та відеозаписів як засобів доказування при їх дослідженні і покликані забезпечити достовірність таких доказів, а також гарантувати повагу до особистого життя людини.

Особливості дослідження звуко-, відеозапису

3. Законодавець виділив порядок дослідження цих речових доказів в окрему статтю, оскільки особливостями такого дослідження є застосування спеціальної техніки та спеціальних приміщень, якщо зали судових засідань не обладнані такою технікою (частина перша коментованої статті).

4. Звукозапис - це зафіксована на спеціальному носії (магнітній стрічці, диску для лазерних систем зчитування інформації, карті пам'яті тощо) інформація у вигляді будь-яких звуків, сукупність яких містить інформацію про обставини у справі. Так, на спеціальний носій може бути зафіксовано розмову, виступ, коментар, пояснення тощо.

Відеозапис - це зафіксована на спеціальному носії (магнітній стрічці відеокасети, диску для лазерних систем зчитування інформації, карті пам'яті тощо) візуальна інформація про певні обставини, яка може супроводжуватися звуком, а може бути й без такого. Візуальна інформація - зображення певних об'єктів, яке фіксувалося протягом певного часу.

5. Якщо дослідження звуко- чи відеозапису відбувається в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні, то це приміщення має забезпечувати можливість бути присутніми осіб, які беруть участь у справі, інших учасників адміністративного процесу, а також громадськості, якщо дослідження відбувається у відкритому судовому засіданні.

6. Ще під час підготовчого провадження або перед дослідженням звуко- чи відеозапису у судовому засіданні, якщо це можливо, суд повинен вирішити питання про допустимість цього доказу - чи не було його зроблено всупереч порядку, що встановлений законом, зокрема, статтею 307 Цивільного кодексу України. Так, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, чи відеоплівку тощо лише за її згодою. Згода особи на її знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Згоди не потрібно також на знімання фізичної особи, яка здійснює функції суб'єкта владних повноважень, при виконанні нею цих функцій, оскільки в цьому випадку її право на приватність відступає на другий план.

Висновок про недопустимість певного звуко- чи відеозапису як засобу доказування може бути зроблено також у процесі його дослідження або після цього, або навіть під час оцінки судом доказів при ухваленні судового рішення.

7. Дослідження таких доказів відбувається із відтворенням звукозапису чи демонстрацією відеозапису. У разі необхідності (наприклад, якщо певний фрагмент чути чи видно нечітко) відтворення звукозапису чи демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. Також певний фрагмент відеозапису можна переглянути у сповільненому режимі або у збільшеному вигляді, якщо для цього є технічні можливості. Після відтворення звукозапису чи демонстрації відеозапису суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, щодо звуко- чи відеозапису, їхнього змісту, а також обставин, за яких було зроблено запис.

Суд або з дозволу головуючого - особи, які беруть участь у справі, мають право задати питання одна одній та іншим учасникам адміністративного процесу. Для з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.

Що ж стосується відтворення звукозапису або демонстрації відеозапису, то для правильного використання спеціального обладнання рекомендовано запросити відповідного спеціаліста.

8. Дослідження звукозапису або відеозапису обов'язково проходить з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). У разі якщо таке дослідження відбувається у спеціально обладнаному для цього приміщенні, в якому відсутні технічні засоби фіксування процесу, тоді секретар судового засідання складає протокол про дослідження звуко- чи відеозапису (статті 45 - 46 КАСУ).

Заява про фальшивість звуко-, відеозапису або підозра у недостовірності

9. Відповідно до частини четвертої коментованої статті заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість письмових доказів (див. частину третю статті 143 КАСУ).

Тож якщо особа, яка бере участь у справі, вважає, що звуко- чи відеозапис є фальшивим, вона може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів. Висновок про фальшивість особа може зробити, якщо ознаки фальшування (підробки) видно неозброєним оком або така фальшивість переконливо підтверджена іншими доказами у справі. Якщо ж запис лише викликає обґрунтований сумнів у його достовірності (справжності), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про проведення експертизи документа (частина третя коментованої статті).

Для вирішення зазначеного питання суд у разі необхідності має право своєю ухвалою, що постановляє без виходу до нарадчої кімнати, визначити необхідні заходи з метою перевірки фальшивості запису або усунення сумніву у його достовірності (справжності), зокрема, витребувати інформацію з цього питання в суб'єкта, який міг здійснювати цей запис, тощо. Якщо перевірити достовірність (справжність) запису без спеціальних знань неможливо, то суд призначає відповідну експертизу.

Вчинення цих дій не повинно перешкоджати продовженню судового засідання з метою дослідження інших доказів.

10. На стадії судового розгляду питання про достовірність (справжність) чи фальшивість запису та/або виключення його з числа доказів суд не може вирішувати, а повинен це робити лише в нарадчій кімнаті під час прийняття постанови у справі, оскільки під час дослідження доказів суд не дає їм остаточної оцінки.

Особливості дослідження звуко-, відеозапису особистого характеру

11. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції (див. статтю 144 цього Кодексу). Під звуко- чи відеозаписом особистого характеру слід розуміти звуко- чи відеозапис, який містить інформацію про приватне (особисте, сімейне) життя фізичної особи. Для дослідження такого запису у відкритому судовому засіданні необхідна згода такої особи. За відсутності такої згоди суд повинен оголосити судове засідання або його частину закритим.