Кодекс адміністративного судочинства України (КАС). Науково-практичний коментар.

1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає процесуальні наслідки переходу прав і обов'язків від однієї особи до іншої у спірних матеріальних правовідносинах. Положення статті спрямовано на продовження адміністративного процесу навіть у разі вибуття особи із спірних правовідносин із заміною її іншою особою.

Поняття процесуального правонаступництва

2. Процесуальним правонаступництвом є заміна у справі сторони чи третьої особи у разі переходу повноважень (для суб'єкта владних повноважень), прав і обов'язків від однієї особи до іншої (правонаступника) у відносинах, щодо яких виник спір.

Підстави для процесуального правонаступництва

3. Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи можуть бути:

1) смерть фізичної особи або оголошення її померлою, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) ліквідація органу чи посади - суб'єкта владних повноважень;

3) звільнення з посади чи інше припинення повноважень посадової особи - суб'єкта владних повноважень;

4) припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення (див. статті 104 - 108 ЦКУ). При ліквідації юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, у неї немає правонаступників, тому процесуального правонаступництва не відбувається;

5) заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні (див. статті 512 - 523 ЦКУ);

6) інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір (наприклад, виділ з юридичної особи однієї чи більше нових юридичних осіб з передачею відповідних прав та обов'язків за розподільчим балансом - див. статтю 109 ЦКУ).

4. Якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, які визначені позивачем як відповідач, припинили свою діяльність (наприклад, внаслідок ліквідації), то суд залучає до участі у справі їх правонаступника, тобто суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У зазначеному випадку спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому не можна відмовляти у відкритті або закривати провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень (див. пункт 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

5. У разі передання частини компетенції від одного суб'єкта владних повноважень іншому (часткове правонаступництво) обидва ці суб'єкти залучаються як співвідповідачі, оскільки перший несе відповідальність за згідність із правом своєї минулої діяльності, у тому числі й матеріальну, а другий уповноважений усунути порушення та поновити права, свободи чи інтереси особи.

Порядок залучення правонаступника

6. Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії адміністративного процесу - під час розгляду справи у суді першої інстанції, суді апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції, під час перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами. Правонаступництво допускається і на стадії виконання судового рішення в адміністративній справі (див. статтю 264 КАСУ).

7. Суд вирішує питання щодо залучення до участі у справі правонаступника за своєю ініціативою чи ініціативою заінтересованих осіб своєю ухвалою, яку не може бути оскаржено окремо від постанови суду у справі.

8. Вирішуючи питання про залучення правонаступника, суд обов'язково повинен з'ясувати, чи допускають спірні матеріальні правовідносини правонаступництво.

9. У разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також у разі ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі, суд своєю ухвалою зупиняє провадження у справі, якщо це необхідно для встановлення правонаступника, - до визначення і залучення його до участі у справі (пункт 1 частини першої статті 156 КАСУ).

10. Заміна сторони чи третьої особи правонаступником не має наслідком розгляд справи спочатку. Для підготовки до справи правонаступник має можливість ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі із аудіозаписом судового засідання, якщо таке вже відбулося.

Права і обов'язки правонаступника

11. Правонаступник має процесуальний статус, права і обов'язки особи, яку він замінив.

12. Усі дії, вчинені у справі особою, яка брала участь у справі, до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Наприклад, якщо сторони досягнули примирення і суд визнав його умови та закрив провадження, то правонаступник однієї зі сторін не має права в односторонньому порядку відмовлятися від їх виконання чи вимагати поновлення розгляду справи.

Водночас це правило не означає, що правонаступник повністю зв'язаний позицією особи, яку він замінив: він може розпоряджатися своїми правами - відмовитися від позову, заявленого особою, яку він замінив, чи змінити його, визнати позов тощо.

Відмінність правонаступництва від заміни сторони

13. Процесуальне правонаступництво внаслідок заміни сторони чи третьої особи у спірних відносинах слід відрізняти від заміни неналежної сторони (позивача або відповідача) на підставі статті 52 КАСУ. У першому випадку сторона чи третя особа була суб'єктом правовідносин, щодо яких виник спір, а в другому - неналежна сторона не є і не була суб'єктом спірних правовідносин. Процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, а заміна сторони - лише у суді першої інстанції. При процесуальному правонаступництві процес продовжується, а при заміні сторони - починається спочатку.