Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

1. Порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, відтворення та охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та виснаження. Його додатковим об'єктом можуть бути життя та здоров'я особи, власність, інші блага.

Призначення ст. 242 - захист водних ресурсів у процесі народногосподарського, побутового, рекреаційного та іншого водокористування.

2. Предмет злочину - водні об'єкти, конкретні різновиди яких перераховано у диспозиції ч. 1 ст. 242. Спільним для них є те, що вони належать до материкових вод, тобто є водними об'єктами суші, пов'язані з біосферою, а їхні води беруть участь у природному кругообігу вод. Для визнання водного об'єкта предметом цього злочину не має значення, чи включений він офіційно до складу водного фонду України, чи має він власну назву та господарське значення, в якому стані і чи постійно перебуває у ньому вода, тощо.

Під водними об'єктами слід розуміти природні або створені штучно елементи довкілля, в яких зосереджуються води (річка, озеро, водосховище, ставок, канал тощо). Предметом злочину виступають не лише власне водні маси у рідкому, твердому чи газоподібному стані, а й тверді поверхні, що обмежують їх поширення (береги, дно, русло, склепіння), мікроорганізми і донні відкладення, взаємодія яких забезпечує природне самоочищення і належну якість води, зв'язок водойм з іншими природними об'єктами і всією біосферою.

Поверхневі води - це води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні, а підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Водоносний горизонт - це однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Джерела питних і лікувальних вод - це зосереджені виходи (наприклад, ключі, гейзери, джерела) підземних вод, які використовуються або можуть використовуватись для забору питної або лікувальної води з різною технологією її обробки. Перелік водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних, затверджується Кабінетом Міністрів України. Джерелом питного водопостачання визнається водний об'єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї. Питною є вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 242: а) внутрішні морські води та територіальне море (див. коментар до ст. 243); б) технічні місткості і накопичувачі води, які безпосередньо включені у технічне або споживче використання, вилучені з природного кругообігу і процес обміну водних мас в яких повністю контролюється людиною (цистерни, системи оборотного водопостачання, опалювальні та охолоджувальні прилади, ставки для нагромадження стічних вод тощо); в) природні або штучні западини, в яких води немає постійно (наприклад, осушені болота, давні гирла рік, солончаки на місці висохлих озер).

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - порушення правил охорони вод; 2) наслідки у вигляді забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміни їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Порушення правил охорони вод вчиняються шляхом дії або бездіяльності і полягає, зокрема, у: невиконанні водокористувачем обов'язку забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані його об'єкти, і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів, сировини та відходів виробництва; скиданні у водні об'єкти, на поверхню льодового покриву та водозабору, а також у каналізаційні мережі шламів, інших технологічних і побутових твердих відходів; митті на водних об'єктах та в їх прибережних захисних смугах транспортних засобів і техніки; відключенні очисних споруд або недостатньому контролі за їх роботою; скиданні забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти з перевищенням лімітів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування; порушенні технології транспортування нафти, що має своїм наслідком її вилив у водний об'єкт; самовільному захопленні водних об'єктів, порушенні режимів роботи водогосподарських споруд і пристроїв; руйнуванні русел річок, струмків і водотоків; порушенні ліміту забору води з водних об'єктів; використанні на територіях водоохоронних зон стійких та сильнодіючих пестицидів, розміщенні у цих зонах кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації, гаражів, стоянок автомобілів, складів пально-мастильних матеріалів, шламосховищ та інших об'єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод, тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення вод; самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин).

Забрудненням вод потрібно визнавати надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин, тобто речовин, які привносяться у такі об'єкти в результаті господарської діяльності людини (відходів і викидів, виробничої сировини, напівфабрикатів, таких готових продуктів виробництва, як отрутохімікати, мінеральні добрива, нафтопродукти, неочищених стічних вод). Наприклад, під впливом кисню деякі пестициди у воді перетворюються у діоксин, який викликає мутагенні та канцерогенні процеси в організмах людей і тварин. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 242 не має значення, чи встановлено щодо зазначених речовин гранично допустимі концентрації.

Забруднення вод може бути не лише хімічним, а й біологічним чи тепловим. При біологічному забрудненні води насичуються шкідливими мікроорганізмами (бактеріями, вірусами), здатними викликати захворювання людей, риб, інших водних ресурсів, а при тепловому відбуваються скиди підігрітих вод, що має своїм наслідком порушення теплового режиму, зміну біоценозів, загибель рослин і водних тварин, розмноження шкідливих мікроорганізмів. Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об'єкти (води стічні, шахтні, дренажні, кар'єрні), визначається нормативами гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Зміна природних властивостей вод - це негативні зміни їх біологічного стану, фізичних та інших характеристик (електромагнітних, хімічних, радіаційних, лікувальних, теплових тощо). Нормування якості води водного об'єкта здійснюється шляхом встановлення сукупності допустимих значень показників складу та властивостей, у межах яких забезпечуються безпечні умови водокористування. Ці показники встановлюються для води, що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і рекреаційних потреб, а також потреб рибного господарства. Зазначеним поняттям охоплюється і засмічення вод - привнесення у водні об'єкти сторонніх, як правило, нерозчинних, предметів і матеріалів. Засмічення вод може утворювати склад розглядуваного злочину за умови, що воно викликало зміну природних властивостей вод або виснаження водних ресурсів.

Виснаження водних джерел - це стійке, тобто таке, що не може бути подолане природним шляхом, скорочення запасів і погіршення якості вод, втрата ними здатності до самоочищення. Виснаження характеризується незворотним зменшенням мінімально допустимого стоку вод, що має наслідком їх повну або часткову непридатність для певних видів водокористування. Від виснаження потрібно відрізняти маловоддя - період (фазу) гідрологічного режиму водного об'єкта, при якому спостерігається зменшення його водності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах.

Для визнання злочину закінченим необхідно, щоб забруднення, зміна природних властивостей вод або виснаження водних об'єктів створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров'я людей та довкілля див. коментар до ст. 239. Особливість причинного зв'язку у розглядуваному складі злочину полягає в тому, що порушення правил охорони водних об'єктів зумовлює зміну стану і природних властивостей вод, що в свою чергу здатне викликати негативні зміни в охоронюваних кримінальним законом соціальних цінностях - у здоров'ї людей або у стані довкілля.

Порушення правил охорони вод, яке не спричинило наслідків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 242, тягне адміністративну відповідальність (статті 59, 60, 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

4. Суб'єкт злочину загальний. Це можуть бути як працівники підприємств, організацій, у зв'язку з виробничою діяльністю яких відбувається забруднення чи інша негативна зміна водних об'єктів, так і особи, які допускають забруднення вод не під час своєї службової чи професійної діяльності (наприклад, особа виливає в річку залишки отрутохімікатів, які вона використовувала на своїй присадибній ділянці).

Дії службових осіб, які допустили введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств та інших об'єктів без очисних споруд, за наявності до цього підстав потребують додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 253.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення до смерті людей (наприклад, вони загинули внаслідок вживання отруєної питної води) або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 242) може бути лише необережним.

Вчинення з метою ослаблення держави дій, які полягають у забрудненні вод і спрямовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, потрібно кваліфікувати за ст. 113 (диверсія).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 242) є спричинення: 1) загибелі або захворювання людей; 2) масової загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу; 3) інших тяжких наслідків.

Про поняття загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст. 236. Поняття захворювання людей охоплює: а) заподіяння шкоди здоров'ю окремих осіб або хоча б однієї людини, що відповідає за ступенем тяжкості тяжким або середньої тяжкості тілесним ушкодженням; б) заподіяння шкоди здоров'ю населення (поява спадкової патології, потворності або інших відхилень у розвитку дітей, скорочення тривалості життя, істотне підвищення рівня захворюваності населення тощо).

Загибель об'єктів тваринного і рослинного світу - це знищення диких звірів і птахів, бджолосімей, риби та інших представників водної фауни, у т. ч. ікри та мальків, місць їх розмноження і проживання, кормових угідь, приведення у непридатний стан посівів або врожаю сільськогосподарських культур, знищення або пошкодження до ступеня припинення росту лісу, інших насаджень тощо. Вирішуючи питання про те, чи була загибель зазначених об'єктів масовою (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати, зокрема, кількість і екологічну цінність знищених об'єктів флори і фауни, можливість їх відтворення, площу виведених з ладу угідь або площу, на якій знищено тварин, риб чи рослин, вартісне вираження шкоди, заподіяної довкіллю і обрахованої за відповідними таксами, обсяг і вартість робіт, які необхідно провести для ліквідації негативних наслідків.

* * * 

Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (статті 1, 5, 18 - 111).

Закон України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 р. (ст. 19).

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 р.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності на них. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 486 від 8 травня 1996 р.

Порядок здійснення державного моніторингу вод. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 815 від 20 липня 1996 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується" N 1100 від 11 вересня 1996 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних" N 1499 від 11 грудня 1996 р.

Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 465 від 25 березня 1999 р.

Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 557 від 12 липня 2005 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 37 від 18 травня 1995 р.

Порядок зменшення спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади лімітів забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у разі настання маловоддя. Затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів, Держводгоспу N 133/62 від 30 березня 2001 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації. Затверджена наказом Держводгоспу N 290 від 29 грудня 2001 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 17 від 10 грудня 2004 р. "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" (пункти 5 - 7, 17).