Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, - карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок захисту рослинного світу, у т. ч. в частині попередження і боротьби з шкідниками і хворобами рослин, а додатковим об'єктом - здоров'я населення, інтереси сільськогосподарського виробництва. Як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території, рослинний світ є одним з важливих об'єктів правової охорони навколишнього природного середовища.

2. Предметом злочину є рослини (лісові, сільськогосподарські, дикорослі, інші) та їхні природні властивості, а також плоди рослин - зерно, насіння, овочі, фрукти, коренеплоди тощо. Рослини - це організми, які живляться органічними і неорганічними речовинами ґрунту, води і повітря та здатні створювати органічні речовини з неорганічних у природному стані, у т. ч. судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, гриби.

3. Об'єктивна сторона включає в себе три ознаки: 1) діяння - порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Шкідники рослин - це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження. До шкідників рослин належать, наприклад, колорадський жук, довгоносик, сарана, картопляна міль, східна плодожерка, миші та інші гризуни. Хворобами рослин визнаються відхилення від їх нормального стану і розвитку, які полягають у порушенні основних функцій всієї рослини або її частини (порушення нормального обміну речовин під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища, наприклад надлишку чи нестачі води, порушення температурного режиму).

Захист рослин - це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, бур'яни та фактори техногенного характеру (наприклад, неправильне застосування пестицидів та агрохімікатів). Захист рослин здійснюється за допомогою різних способів - організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, біологічних, хімічних тощо. Одним з таких способів є карантин - утримання об'єктів регулювання (рослини, продукти рослинного походження, засоби перевезення, ґрунт, будь-які інші об'єкти, здатні переносити чи поширювати шкідливі організми) у визначених місцях для проведення їх моніторингу, подальшого інспектування, фітосанітарної експертизи та/або обробки.

Оскільки диспозиція ст. 247 має бланкетний характер, для притягнення особи до відповідальності слід встановити, які конкретно правила нею було порушено та яким нормативним актом ці правила встановлено.

Злочин може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності. Здебільшого порушення законодавства про захист рослин набуває пасивної форми (наприклад, невжиття заходів, спрямованих на знищення шкідників та збудників хвороб рослин, на локалізацію постраждалих територій або знищення зараженого врожаю чи насіння; невиконання обов'язків щодо забезпечення карантину рослин; невжиття заходів з утилізації чи знищення сільськогосподарської сировини, яка не відповідає встановленим вимогам щодо вмісту пестицидів і агрохімікатів; непроведення у встановленому порядку фітосанітарного огляду деревини та виробів з неї).

Дії, які утворюють об'єктивну сторону цього злочину, можуть полягати зокрема у: ввезенні в Україну та реалізації на її території засобів захисту рослин, що не пройшли державних випробувань і реєстрації; порушенні технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення (у т. ч. використанні для посіву зараженого насіння або зберіганні його разом із доброякісними партіями насіннєвого матеріалу) необґрунтованому використанні радіаційного чи ультразвукового опромінювання насіння; застосуванні пестицидів і агрохімікатів у спеціальних сировинних зонах, призначених для вирощування продукції для дитячого і дієтичного харчування, без дотримання спеціальних технологій; використанні для знищення шкідників і збудників хвороб заборонених хімічних речовин; надмірному вживанні пестицидів; порушенні правил боротьби з бур'янами, зокрема шляхом використання гербіцидів; ввезенні на територію України деревини та виробів з неї без фітосанітарного сертифіката країни-експортера та/або без карантинного дозволу на імпорт; вивезенні з карантинних та регульованих зон заражених карантинними організмами об'єктів регулювання.

Якщо порушення законодавства про захист рослин поєднується з використанням підробленого карантинного сертифіката (документ, який засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що ввозяться та/або вивозяться у карантинну зону, транспортуються територією України), дії винного треба додатково кваліфікувати за відповідною частиною ст. 358.

Злочин визнається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Вирішуючи питання про те, чи є заподіяні наслідки тяжкими, у кожному конкретному випадку потрібно враховувати, зокрема, площу територій, на які поширилась епіфітотія, шкоду, заподіяну людині, рослинному і тваринному світові або сільськогосподарському виробництву, час, на який земельні площі виведено з ладу, вартість заходів, здійснюваних для подолання спричинених негативних наслідків (наприклад, вартість знезараження, переробки або знищення підкарантинних матеріалів та об'єктів).

Порушення вимог законодавства про захист рослин, що не спричинило тяжких наслідків, тягне адміністративну відповідальність (зокрема, за статтями 83, 831, 1041, 105, 106, 18812 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

4. Суб'єкт злочину загальний. Це можуть бути державні інспектори з карантину рослин, службові особи сільськогосподарських підприємств, фермери, громадяни, які займаються городництвом чи садівництвом, працівники підприємств, які здійснюють закупівлю і перевезення рослин, насіння, продукції рослинного походження.

5. Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережністю. Проте не виключається можливість порушення законодавства про захист рослин з непрямим умислом.

Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння та поширення епіфітотій, кваліфікується за ст. 113 Кримінального кодексу від 5 квітня 2001 р. як диверсія. Умисне масове знищення рослинного світу визнається екоцидом (ст. 441).

* * * 

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. (ст. 52).

Закон України "Про карантин рослин" у редакції від 19 січня 2006 р.

Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р. (статті 1, 4, 6, 12, 13, 20).

Закон України "Про захист рослин" від 14 жовтня 1998 р. (статті 1, 14, 21).

Закон України "Про рослинний світ" від 9 квітня 1999 р.

Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 р. (статті 1, 22, 23).

Закон України "Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття" від 12 вересня 2002 р.

Закон України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" від 31 травня 2007 р.

Міжнародна конвенція про захист рослин. Україна приєдналась до неї на підставі Указу Президента України N 81/2006 від 31 січня 2006 р.

Статут Державної служби з карантину рослин. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 892 від 28 жовтня 1993 р.

Положення про Зелену книгу України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1286 від 29 серпня 2002 р.

Порядок проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин. Порядок оформлення карантинного дозволу. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 705 від 12 травня 2007 р.

Наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України "Про затвердження інструкцій по виявленню, локалізації та ліквідації карантинних об'єктів" N 8 від 5 лютого 1997 р.

Методичні вказівки про порядок притягнення до адміністративної відповідальності порушників законодавства у сфері захисту рослин. Затверджені наказом Міністерства аграрної політики України N 170 від 6 вересня 2000 р.

Правила фітосанітарного контролю деревини та виробів з неї. Затверджені наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України N 65 від 6 серпня 2002 р.

Положення про Українську державну насіннєву інспекцію. Затверджене наказом Міністерства аграрної політики України N 97 від 23 березня 2004 р.

Порядок проведення повторної фітосанітарної (арбітражної) експертизи. Затверджений наказом Міністерства аграрної політики України N 715 від 29 листопада 2006 р.

Перелік регульованих шкідливих організмів. Затверджений наказом Міністерства аграрної політики України N 716 від 29 листопада 2006 р.