Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок поводження з біологічними агентами і токсинами, який забезпечує здоров'я населення. Його додатковим обов'язковим об'єктом виступає здоров'я особи, а факультативним - життя особи або інші блага.

2. Загалом токсини - це будь-які речовини, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я особи та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Однак предметом даного злочину є мікробіологічні або інші біологічні агенти і токсини, визначені як такі законодавством.

Під мікробіологічним агентом розуміється мікроорганізм (вірус, бактеріальна речовина). Токсин - це отруйна речовина бактеріального, рослинного або тваринного походження.

До біологічних агентів і токсинів відносяться, зокрема: а) хімічні речовини першого класу небезпеки - ртуть металічна, свинець і його неорганічні сполуки, оксиди марганцю, нікель та його оксиди, сульфіди, гентаміцин, оксацилін, тестостерон, фосфор жовтий тощо; б) хімічні речовини гостроспрямованої дії - бром, озон, сірководень, фосген, фосфорит тощо; в) штами-продуценти вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, білково-вітамінних концентратів, кормового білка, кормових дріжджів, вітамінів, біополімерів, харчових добавок; г) продукти (білково-вітамінні концентрати, кормові дріжджі, кормові білки, харчові білкові добавки), антибіотики медичного і немедичного призначення, мікробні препарати для захисту рослин.

Указані предмети є об'єктами дозвільної системи. Це, зокрема, означає, що їх зберігання, використання, перевезення та інші дії з ними можуть здійснюватися лише за спеціальним дозволом, який видається у порядку, визначеному Міністерством охорони здоров'я України. Дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у т. ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, видається Міністерством екології та природних ресурсів за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України, Держнаглядохоронпраці, Міністерством транспорту України, Міністерством внутрішніх справ України. При цьому видача дозволів на виробництво та використання пестицидів і агрохімікатів здійснюється в установленому порядку після їх державної реєстрації в Укрдержхімкомісії.

3. З об'єктивної сторони злочин характеризується:

1) діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил: а) зберігання; б) використання; в) обліку; г) перевезення; д) інших правил поводження з біологічними агентами чи токсинами;

2) наслідками у вигляді: а) загрози загибелі людей; б) загрози настання інших тяжких наслідків; в) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 326); г) загибелі людей; д) інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 326);

3) причиновим зв'язком між вказаними діянням і наслідками.

Під зберіганням вказаних вище предметів розуміється знаходження їх безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у його розпорядженні або під його контролем. Відповідно до законодавства біологічні агенти і токсини розміщуються у приміщеннях, які забезпечують їх схоронність. Такі приміщення повинні мати належну охорону і бути обладнаними сигналізацією, в них установлюється пропускний режим. Порушення цих вимог є порушенням правил зберігання цих предметів.

Використання біологічних агентів чи токсинів означає будь-яке користування їх корисними властивостями. Обліком є встановлення наявності і кількості певних предметів шляхом підрахунку. Перевезення - це переміщення цих предметів із використанням будь-яких транспортних засобів. До порушення інших правил поводження з предметами цього злочину можуть бути віднесені порушення правил їх виробництва (виготовлення), захоронення, знищення, утилізації.

Під шкодою здоров'ю потерпілого у ч. 1 ст. 326 розуміється заподіяння потерпілому необережних середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень.

Під загрозою загибелі людей слід розуміти загрозу загибелі двох чи більше осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 326 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 326.

Порушення правил зберігання, використання, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно спричинило забруднення або псування земель, забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря, забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, забруднення моря, кваліфікується за відповідною частиною статей 239, 241, 242, 243.

4. Суб'єкт злочину - загальний. Як правило, суб'єктом цього злочину є службові особи, громадяни-підприємці та інші особи, на яких покладено обов'язки з дотримання відповідних правил.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю до діяння і до наслідків у вигляді створення загрози настання тяжких наслідків, необережністю до наслідків у вигляді шкоди здоров'ю потерпілого, а так само до тяжких наслідків.

6. Наслідки у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види розглядуваного злочину.

Загибель людей означає смерть двох чи більше осіб.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені смерть однієї особи, велика екологічна чи матеріальна шкода, виникнення масових заворушень тощо.

* * *

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р.

Закон України "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 р. (ст. 2).

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 р.

Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 6 квітня 2000 р.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 576 від 12 жовтня 1992 р.

Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 440 від 20 червня 1995 р.

Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України у N 86 від 28 січня 2004 р.

Інструкція про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджена наказом Міністерство екології та природних ресурсів N 294 від 30 липня 2002 р.

Інструкція про порядок зберігання, підтримання, відпуску, завезення в Україну і вивезення штамів мікроорганізмів, токсинів і отрут тваринного та рослинного походження, які використовуються для потреб ветеринарної медицини та науки. Затверджена наказом Державного департаменту ветеринарної медицини N 70 від 4 грудня 2002 р.