Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок дотримання звичаїв та правил війни. Його додатковим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я особи.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечним діянням у формі:

1) поганого поводження з військовополоненими: а) яке відбувалося неодноразово; б) пов'язаного з особливою жорстокістю; в) спрямованого проти хворих і поранених;

2) недбалого виконання обов'язків щодо хворих і поранених, за відсутності ознак більш тяжкого злочину.

Про поняття військовополонений див. коментар до ст. 431. Під поганим поводженням з військовополоненими розуміється позбавлення їх харчування і сну, заподіяння їм побоїв чи легких тілесних ушкоджень, погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження тощо. Ці дії можуть бути кваліфіковані за ст. 434 лише за умови, якщо вони відбувалися неодноразово, або були пов'язані з особливою жорстокістю, або були спрямовані проти хворих і поранених. В іншому разі вони кваліфікуються за статтями 125, 126 чи 129 або не становлять злочину.

Поняття неодноразово означає вчинення однієї із дій, характерних для поганого поводження з військовополоненими, два чи більше разів.

Під хворими і пораненими розуміються військовополонені, які через травми, хворобу чи інші фізичні або психічні розлади або інвалідність потребують медичної допомоги чи догляду.

Особливо жорстоким слід вважати таке поводження з військовополоненими, яким особі спричинюються особливі фізичні (шляхом тортур, мордування, мучення, іншого способу завдання нестерпного болю) та/або психічні чи моральні страждання (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумлення тощо), або якщо зазначені фізичні страждання вчинювалися в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених передбачає залишення їх без медичної допомоги (піклування) або неналежне їх лікування (догляд за ними). Зазначені дії кваліфікуються за ст. 434 лише у разі, якщо відсутні ознаки більш тяжкого злочину. За наявності ознак більш тяжкого злочину вони кваліфікуються тільки за відповідною іншою статтею, не створюючи сукупності злочинів. Наприклад, якщо недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених вчинене військовою службовою особою і потягло тяжкі наслідки або було вчинене в умовах воєнного стану, діяння кваліфікується тільки за ч. 2 або 3 ст. 425, якщо погане поводження з військовополоненими полягало в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості - тільки за ст. 122 тощо.

3. Суб'єктом злочину у першій його формі може бути будь-який військовослужбовець, а в другій - військовослужбовець, на якого покладено обов'язки з лікування хворих і поранених військовополонених і піклування про них (лікар, медсестра, санітар тощо).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується у перших трьох його формах прямим умислом, а в четвертій - необережністю.

* * * 

Женевська конвенція про поліпшення долі поранених та хворих в діючих арміях від 12 серпня 1949 р. Ратифікована СРСР 17 квітня 1954 р.

Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, що потерпіли загибель корабля, із складу збройних сил на морі від 12 серпня 1949 р. Ратифікована СРСР 17 квітня 1954 р.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. Ратифікована СРСР 17 квітня 1954 р.

Додатковий протокол I до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 р. Ратифікований УРСР 18 серпня 1989 р.

Додатковий протокол II до Женевських конвенцій щодо захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру від 8 червня 1977 р. Ратифікований УРСР 18 серпня 1989 р.

Закон України "Про зняття застережень України до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року" від 8 лютого 2006 р.

Закон України "Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні" від 8 липня 1999 р. (ст. 1).