Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

1. Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

2. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

3. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Коментар:

1. За своєю правовою природою арешт є різновидом позбавлення волі на короткий строк, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Така ізоляція засудженого поєднується із застосуванням до нього обмежень, спеціально передбачених режимом відбування даного покарання, а також із застосуванням заходів виховного характеру. Це покарання може застосовуватися, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69), та при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85).

Арешт може застосовуватися до всіх засуджених, у т. ч. і до непрацездатних (інвалідів 1 - 2 групи), осіб пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби. Суд не може застосовувати арешт до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до семи років. Особливості застосування арешту щодо неповнолітніх визначено у ст. 101.

2. Короткочасність ізоляції від суспільства особи, засудженої до арешту, полягає у тому, що цей вид покарання встановлюється на строк від одного до шести місяців. Конкретний строк арешту визначається судом, виходячи із загальних засад призначення покарання (ст. 65).

3. Відбування арешту здійснюється в спеціальних виправних установах - арештних домах. Згідно з ч. 2 ст. 60 військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

4. До осіб, які відбувають арешт, не може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75) та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81).

5. Особи, які були засуджені до арешту, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (п. 5 ст. 89).

6. Втеча засудженого до арешту з місця позбавлення волі або з-під варти утворює склад злочину, передбаченого ст. 393.

* * *

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (пункти 2, 98, 218, 220, 245, додаток 12).

Кримінально-виконавчий кодекс від 11 липня 2003 р. (статті 51 - 55).

Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців. Затверджена наказом Міністерства оборони України N 618 від 16 грудня 2004 р.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 275 від 25 грудня 2003 р.