Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

Коментар:

1. У частині 1 ст. 9 визначено сукупність умов, за яких правові наслідки вироку суду іноземної держави можуть бути враховані в Україні і які становлять зміст принципу заліку: 1) особою раніше вчинено злочин за межами України; 2) за цей злочин вона засуджена судом іноземної держави; 3) ця особа вчинила новий злочин на території України.

В окремих актах міжнародного законодавства містяться положення щодо необхідності врахування національними судами тих чи інших правових наслідків засудження особи за межами країни. Так, Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності рекомендувала державам-учасницям вжити законодавчих заходів для визнання попередніх судимостей за кордоном за злочини, зазначені у цій Конвенції, "з метою встановлення злочинної кар'єри припустимого злочинця". Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків визначає порядок і умови виконання європейських судових рішень у кримінальних справах, зокрема санкцій, що включають: ув'язнення, штраф, конфіскацію, позбавлення прав. Особа, щодо якої було винесено європейське судове рішення у кримінальній справі, не може за ту саму дію переслідуватися, бути покараною чи підлягати виконанню санкції в іншій державі, якщо вона: а) виправдана; б) повністю відбула чи відбуває покарання; в) піддана помилуванню чи амністії; г) не може відбувати покарання за давністю часу; д) засуджена без призначення санкції.

2. Про поняття раніше засудженої особи див. коментар до статей 88, 89, 90, 91. Особа не вважається раніше судимою, якщо: суд (у т. ч. суд іншої держави) визнав її винною без призначення покарання; особа відповідно до законодавства іноземної держави була звільнена від покарання, у т. ч. через амністію або помилування, чи відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунуті законом; судимість була погашена чи знята.

3. Судом іноземної держави є орган, що здійснює судову владу в іншій, крім України, суверенній державі згідно з її законодавством.

Вирок суду - це рішення суду першої інстанції про винність чи невинність відданої до суду особи. Вирок також встановлює міру покарання винному та визначає інші правові наслідки визнання особи винною.

Згідно з Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків, вирок означає встановлення санкції, тобто "будь-якого покарання чи іншого заходу, застосованого до особи у зв'язку із вчиненим нею злочином судом Договірної Сторони у кримінальній справі чи в "ordonance penale". При цьому під останнім розуміється "постанова у кримінальній справі" - будь-яке з рішень, винесених в іншій Договірній Державі та перелічених у Додатку III до цієї Конвенції" (зазначений Додаток III містить перелік постанов у кримінальній справі, які вважають за необхідне прирівняти до вироків такі країни, як: Австрія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Норвегія, Швеція, Швейцарія, Туреччина).

Проте відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків", Україна відмовлятиме у виконанні, зокрема: а) санкції за діяння, яку згідно із законодавством України за вчинення відповідного діяння призначає лише адміністративний орган; б) санкцій, винесених за відсутності підсудного, - а "ordonances penales" Україна виконуватиме та визнаватиме за умови їх постановлення лише судовими органами.

Зазначене у ст. 9 не означає можливість врахування правових наслідків вироків, винесених Верховним Судом чи військовими трибуналами колишнього Союзу РСР і судами союзних республік, що входили до його складу, а також Міжнародним кримінальним судом, оскільки ці суди не є судами іноземної держави.

4. Згідно з ч. 2 ст. 9 правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при: а) кваліфікації нового злочину (наприклад, при кваліфікації за ч. 2 ст. 185 крадіжки як повторної, або при кваліфікації за ч. 2 ст. 133 зараження венеричною хворобою як такого, що вчинене особою, раніше судимою за цей злочин); б) призначенні покарання (скажімо, при призначенні покарання за сукупністю вироків (ст. 71) або як обставина, що обтяжує покарання (ч. 1 ст. 67)); в) звільненні від кримінальної відповідальності (особа, засуджена судом іноземної держави, так само, як і особа, засуджена судом України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за амністією чи помилуванням або за іншими підставами, передбаченими КК); г) звільненні від покарання (наприклад, при звільненні від покарання за хворобою, вагітних жінок тощо).

5. Правовими наслідками вироку іноземної держави, які можуть бути враховані відповідно до ст. 9, є, зокрема, рецидив злочинів, невідбуте покарання та ін. Про поняття рецидиву злочинів і невідбутого покарання див. відповідно ст. 34 і статті 71 і 82 та коментар до статей 34, 71 і 82. До інших правових наслідків вироку іноземної держави можна віднести: повторність і сукупність злочинів, вид і розмір призначеного покарання, зарахування у строк покарання всього періоду, впродовж якого засуджена особа фактично була позбавлена волі, порушення особою обов'язків, пов'язаних з умовно-достроковим звільненням, тощо.

Проте вказані правові наслідки можуть і не враховуватися. Як випливає із Закону України "Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", Україна не бере на себе зобов'язання враховувати вироки, винесені судами Азербайджану, Молдови, Вірменії, Росії, Білорусії, Таджикистану, Грузії, Туркменістану, Казахстану, Узбекистану, Киргизії при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, встановлення факту вчинення злочину повторно, порушення зобов'язань, пов'язаних з умовно-достроковим звільненням, тощо.

* * * 

Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 р. Ратифікована Україною 26 вересня 2002 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (п. 12 ст. 32).

Закон України "Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 3 березня 1998 р.

Закон України "Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів" від 29 листопада 2001 р.

Закон України "Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків" від 26 вересня 2002 р.

Висновок Конституційного Суду України у справі про Римський Статут N 3-в/2001 від 11 липня 2001 р.

Римський статут міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 р. Підписаний від імені України 20 січня 2000 р.

Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 р.

Інструкція про порядок виконання Європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Затверджена наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. N 34/5/22/103/512/326/73.