Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Усі належні перевізнику платежі сплачуються відправником вантажу (фрахтувальником). 

У випадках, передбачених договором відправника (фрахтувальника) з перевізником, а при перевезенні в каботажі - чинними на морському транспорті України правилами, допускається переведення  платежів на одержувача. 

Одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем, а у випадку загальної аварії - зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Перевізник може не видавати вантаж до виплати сум або надання забезпечення, зазначених у частині третій цієї статті.

Коментар:

В юридичній літературі з питань морських перевезень для визначення винагороди за перевезення вантажу вживаються терміни тариф, фрахт і провізна плата, які не є тотожними.

Фрахт - це винагорода, яка встановлюється угодою сторін за фрахтування судна. Для визначення винагороди за перевезення вантажу, яка на відміну від фрахту нараховується згідно з встановленими тарифами, використовується термін провізна плата.

В юридичній літературі висловлюється думка про те, що поняття фрахту значно ширше, ніж поняття винагороди за перевезення, оскільки зміст поняття "фрахт" охоплює будь-яку плату за перевезення вантажу на морському судні, незалежно від того, в якому порядку визначається розмір цієї плати.

На нашу думку, розмежування категорій "провізна плата", "тариф" і "фрахт" має полягати у наступному: провізна плата сплачується за перевезення вантажів морем, тариф - це встановлені розцінки для нарахування провізної плати, а фрахт - це плата за використання судна за договором фрахтування. Це дає підстави говорити про застосування саме терміну "провізна плата" щодо договору морського перевезення вантажу.

Провізна плата - це ціна транспортної продукції. Розмір провізної плати та додаткових зборів, як правило, не залежить від волевиявлення сторін договору, оскільки вони визначаються встановленими тарифами, які не можуть змінюватися сторонами. Однак, в передбачених законодавством випадках транспортним підприємствам надається право на підвищення плати за визначені послуги. Наприклад, згідно зі статтею 168 КТМУ у разі скупчення в морських портах України вантажів, що перевозяться в каботажі, внаслідок несвоєчасного їх вивезення одержувачами з вини останніх плата за зберігання цих вантажів у портах може бути збільшена до трикратного розміру. Слід зазначити, що навіть і в таких випадках мова йде не про зміну встановлених тарифами зборів, а про їх кратне відшкодування за визначених обставин.

Не можна також стверджувати, що волевиявлення сторін не впливає на визначення розміру провізної плати. Навпаки, за визначенням особливих умов перевезення, як то оголошення цінності вантажу або швидкості його слідування, відправник може впливати на розмір провізної плати, яку він має сплатити. Однак, з теоретичної точки зору, це є не більш ніж його право щодо умов перевезення. У випадку, якщо зроблено вибір таких умов, він зобов'язаний виконувати вимоги, які встановлено для цих умов щодо розміру провізної плати. До того ж, в сучасних умовах ринкової економіки не є винятком випадки домовленості сторін щодо розміру провізної плати згідно з ставками світового фрахтового ринку щодо здійснення міжнародних перевезень.

Розмір провізної плати залежить від наступних показників: вага (кількість), цінність вантажу, спосіб перевезення, відстань та швидкість перевезення. Цим і пояснюється наполегливе виконання відправником його обов'язку щодо правильного зазначення наведених показників у перевізних документах.

Ціна перевезення вантажу морським транспортом може визначатися згідно тарифів, які діють на морському транспорті або за згодою сторін.

Слово "тариф" походить від назви міста Тарифи, що неподалік від Гібралтарської протоки і його перше значення безпосередньо пов'язане з торгівельним мореплавством. Під час панування над протокою араби стягували у Тарифах збір з суден, які проходили через протоку відповідно до роду і кількості вантажів за складеною таблицею. Пізніше таблиці стали застосовуватися в інших країнах і слово "тариф" увійшло в обіг. Сьогодні слово "тариф" має широке значення і визначається як "система ставок, по яких стягується плата за послуги". Відносно послуг морського транспорту тариф розглядається як форма ціни морського перевезення вантажу.

За умов лінійного судноплавства провізна плата нараховується по лінійних тарифах. Ці тарифи встановлюються перевізниками для перевезення визначеного вантажу згідно його класу, тобто об'єму, ваги, виду тари тощо. При перевезенні цінного вантажу може застосовуватися тариф, встановлений у відсотках до вартості вантажу. Ставки встановлюються для базових портів з нарахуванням для перевезення у факультативні або проміжні порти.

Тарифна система нарахування провізної плати передбачена статтею 311 ГКУ, в якій зазначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за тарифами, затвердженими в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з тарифною системою визначення провізної плати існує система нарахування плати по кількості вантажу, яка зазначена у перевізних документах. Однак, на практиці трапляються випадки, коли відомості про кількість вантажу, згідно з якими було розраховано провізну плату, не відповідають кількості вантажу, яку в дійсності було навантажено і доставлено перевізником одержувачу. Внаслідок такої невідповідності перевізник може отримати провізну плату у більшому або меншому розмірі, ніж той, який відповідає фактично навантаженому вантажу. В цьому випадку, як правило, між перевізником і відправником або одержувачем виникають спори про повернення перевізником надмірної плати або, навпаки, про доплату йому суми провізної плати.

КТМУ не містить норм, які б хоча деякою мірою регулювали схожі правовідносини. На нашу думку, це є істотною прогалиною Кодексу.

Пункти 3.31, 3.32 Загальних правил містять положення, про те, що провізні платежі і збори нараховуються за фактично перевезену кількість вантажів, але не менше, ніж за кількість вантажу, зазначену у транспортних документах. У випадку неправильного визначення тарифу або помилках в розрахунках при нарахуванні провізної плати та додаткових зборів виявлена нестача суми підлягає сплаті пароплавству (порту), а зайва сума - поверненню відправнику або одержувачу.

Отже, відомості про кількість вантажу, зазначені у коносаменті, є вихідними для визначення розміру провізної плати за наявності двох умов:

1) якщо перевізником доставлено таку ж кількість вантажу, яка зазначена у транспортному документі;

2) якщо кількість вантажу, доставлена перевізником, фактично є меншою ніж кількість, зазначена у коносаменті.

Таким чином, у випадку перевезення вантажу у кількості, більшій, ніж та, що визначено у коносаменті, провізна плата нараховується за кількість вантажу, яка дійсно доставлена перевізником одержувачу, проте не передбачено повернення провізних платежів відправнику за кількість вантажу, яка фактично перевізником доставлена не була.