Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

За договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і плату за провезення багажу. 

Перевезення охоплює час перебування пасажира та його каютного багажу на судні, час посадки на судно і висадки, а також доставки пасажира водним шляхом з берега на судно і назад, якщо плата за доставку входить у вартість квитка або якщо судно, що використовується для цього допоміжного перевезення було надано перевізником. 

Перевезення іншого багажу, який не є каютним багажем, охоплює час із моменту прийняття його перевізником, службовцем або агентом перевізника на березі або на борту судна до моменту його видачі перевізником, службовцем або агентом перевізника. 

Коментар:

Коментована стаття дає легальне визначення договору морського перевезення пасажира. Дане визначення аналогічне тому, що міститься в ст. 910 Цивільного кодексу України. Таке співпадіння ч. 1 ст. 184 Кодексу та ч. 1 ст. 910 ЦК свідчить про те, що договір перевезення пасажира на морському та на інших видах транспорту аналогічний за своїм змістом. Проте, безумовно, наявність явної схожості цих договорів не позбавляє договір морського перевезення пасажира своєї специфіки.

На сьогодні на морські пасажирські перевезення припадає незначна частина всіх перевезень в Україні. Це пов'язано з тим, що такі види транспорту як залізничний, автомобільний або повітряний є більш швидкими, мають розвинену інфраструктуру і здатні в повній мірі задовольнити потреби населення в перевезеннях. Що ж стосується морського транспорту, то морські судна частіше використовуються для виконання туристичних, прогулянкових рейсів, тобто мають так звану круїзну функцію. Недаремно вперше до розділу V Кодексу внесена глава 4 "Договір морського круїзу".

Відповідно до визначення договору перевезення пасажира, що міститься в ч. 1 коментованої статті сторонами цього договору виступають перевізник та пасажир.

Перевізником на морському транспорті може виступати будь-яке морське пароплавство (судноплавна компанія) або порт. В ролі перевізника також може виступати як власник судна, так і фрахтувальник за договором тайм-чартеру або бербоут-чартеру. Тобто, на відміну, наприклад, від залізничного транспорту, перевезення на якому здійснюються виключно суб'єктами державної форми власності, тобто залізницями, на морському транспорті ними можуть виступати суб'єкти господарювання незалежно від форми власності і організаційно-правової форми. Обов'язковою вимогою для здійснення перевезення пасажирів на морському транспорті є наявність у перевізника відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення такого роду діяльності відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року та наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 30 січня 2002 року "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом".

Пасажир - це фізична особа, яка користується морським транспортом на підставі особистого проїзного документу або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі придбаного групового проїзного документа.

Пасажирські перевезення за видами сполучення можуть поділятися на:

- внутрішні (каботажні), тобто ті що пов'язують між собою українські порти;

- закордонні (міжнародні), що пов'язують українські і іноземні порти;

- місцеві, що здійснюються суднами портового пасажирського флоту між пунктами, які входять в межи певної адміністративно-територіальної одиниці;

- приміські, що пов'язують портові пункти, які розміщені на певній території, що адміністративно підпорядкована місту (району).

Основним обов'язком перевізника є доставити пасажира і його каютний багаж в пункт призначення.

Так, перевізник зобов'язаний надати пасажиру вказане в проїзному документі місце на судні. Якщо з вини перевізника пасажир не використовує своє місце згідно проїзного документу (при заміні судна, продажу двох квитків на одне місце тощо), пасажиру повинно бути надано за його згодою рівноцінне місце або місце більш високої категорії без здійснення доплати. Перевізник зобов'язаний забезпечити дотримання оголошеного розкладу і заходу судна у вказані пункти і у визначені строки.

Крім того, за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується у випадку здачі пасажиром багажу доставити багаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі. Перевезення багажу має багато спільного із перевезенням вантажу і відрізняється від останньої тим, що здійснюється у зв'язку з перевезенням пасажира за наявності у нього квитка. Багаж перевозиться на тому ж самому судні, що й пасажир за наявності на судні спеціального багажного відділення.

Договір перевезення багажу, хоч і доповнює договір перевезення пасажира, але є окремим договором, що укладається між перевізником і пасажиром. Тобто, при перевезенні пасажира і його багажу укладаються два договори, які різні за своєю юридичною природою і змістом. Так, якщо договір перевезення пасажира є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов, то договір перевезення багажу є реальним, що вважається укладеним з моменту передачі пасажиром багажу перевізнику.

Частинами 2 та 3 коментованої статті визначаються періоди перевезення для пасажира, каютного багажу та багажу. Ч. 2 ст. 184 відповідає Афінській конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року (далі - Афінська конвенція), яка чітко встановлює періоди перевезення пасажира і каютного багажу: початок посадки; час знаходження на борту судна; період висадки. В цей час включається також період, протягом якого пасажир та його каютний багаж доставляються водним шляхом з берега на судно або навпаки, коли вартість такого перевезення включено до вартості квитка або коли судно, використовуване для цього допоміжного перевезення, було надане в розпорядження пасажира перевізником.

Пасажир, що очікує посадки в порту або на причалі ще не вступив до стадії перевезення і тому відповідно до Афінської конвенції щодо пасажира перевезення не охоплює період, протягом якого він перебував на морському вокзалі, на причалі або в будь-якій іншій портовій споруді чи на ній.

Для каютного багажу період перевезення може не співпадати з періодом перевезення пасажира. Якщо пасажир сам доставляє свій багаж на борт судна і не передає його агентам або працівникам перевізника ані в момент посадки (висадки), ані в момент доставки водним транспортом на або з судна, ані в момент знаходження каютного багажу на борту судна, то періоди перевезення пасажира і його каютного багажу співпадають. Якщо ж каютний багаж передається перевізнику, його працівникам або агенту для доставки на борт судна або для доставки на причал, морський вокзал тощо, то для каютного багажу період доставки закінчиться з моменту, коли він буде виданий пасажиру. Це правило міститься в п. 8 ст. 1 Афінської конвенції.

Період перевезення для іншого багажу починається з моменту прийняття його перевізником, його службовцем або агентом на березі чи на борту судна до моменту його пасажиру, про що свідчить ч. 3 коментованої статті та п. 8 ст. 1 Афінської конвенції.