Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Коментар:

Стаття 204 Кодексу вимагає укладання договору чартеру (фрахтування) судна на певний час в письмовій формі. Дане положення відповідає вимогам ст. 799 Цивільного кодексу України.

На практиці договори тайм-чартеру та бербоут-чартеру укладаються на підставі стандартних форм (проформ), в яких викладені умови, що найбільш часто застосовуються. Використання проформ полегшує сторонам процес підготовки та узгодження умов цих договорів, при цьому не позбавляють їх можливості узгодити і внести до договору ті умови, що індивідуалізують відповідний договір.

При укладанні тайм-чартеру широке розповсюдження набула універсальна проформа тайм-чартеру "Балтайм", що розроблена Балтійською і міжнародною морською радою (БИМКО) в 1939 році, із відповідними змінами 1950 року. При цьому в різних країнах світу використовуються різні проформи. Так, наприклад в Німеччині широкого розповсюдження набула проформа "Дойтцайт", у Франції -"Франкотайм", в США - "Нью-Йорк Продьюс" тощо.

Для укладання договору бербоут-чартеру використовується стандартна проформа БИМКО 1989 року "Беркон 89", яка передбачає не тільки передачу судна в оренду, а й можливість його викупу в подальшому фрахтувальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Коментована стаття також не передбачає визнання договору недійсним внаслідок недотримання письмової форми. Тому, порушення вимог закону відносно простої письмової форми договору пов'язується виключно з процесуально-правовими наслідками: наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Тобто, недотримання сторонами договору вимог ст. 204 Кодексу позбавляє їх у випадку виникнення спору посилатися на показання свідків, але не позбавляє їх можливості надавати інші письмові докази.