Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Судно повинно мати свою назву. Назву судну присвоює власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв'язку, присвоюється позивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності, - ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв'язку і номер вибірного виклику суднової радіостанції.

Порядок присвоєння судну назви, позивного сигналу, ідентифікаційного номера і номера вибірного виклику суднової станції супутникового зв'язку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Частину третю виключено

Коментар:

Під ідентифікацією судна слід розуміти комплекс заходів, спрямованих на визначення родових ознак будь-якого судна. До таких заходів, зокрема, належать: (а) присвоєння назви судну; (б) присвоєння позивного сигналу; (в) присвоєння ідентифікаційного номера і номера вибірного виклику суднової станції супутникового зв'язку. Правове значення заходів з ідентифікації судна полягає в тому, що їх здійснення є обов'язковим відповідно до вимог національного та міжнародного законодавства з питань торговельного мореплавства.

Назва судна - це основна, визначальна родова ознака будь-якого судна. Присвоєння назви судну можна охарактеризувати наступними положеннями: (а) присвоєння назви є обов'язком власника судна; (б) присвоєння назви має за мету проголосити відомості про судно, що відрізняють його від інших суден; (в) присвоєння назви носить правовий характер, оскільки ця процедура регламентована законодавством; (г) присвоєння назви є передумовою подальшого вчинення інших юридичних дій щодо судна, як-то реєстрація в судновому реєстрі, надання права плавання під відповідним прапором, відсудження судна тощо.

Порядок присвоєння судну назви затверджений наказом Міністра транспорту України від 21.01.98 р. N 19. Цей Порядок встановлює вимоги щодо присвоєння назви новим суднам або зміни її суднам, що знаходяться в експлуатації. Організація роботи, пов'язаної з присвоєнням назв покладається на Інспекцію головного державного реєстратора флоту (надалі - Інспекція). Назву судну власник, судновласник або фрахтувальник (два останні за письмовим дозволом власника, а для суден, що є державною власністю - за письмовим дозволом органу управління майном) обирають самостійно. Назви суднам присвоюються з урахуванням географічних, історичних, національних, побутових та інших місцевих умов. Суднам можуть надаватися імена та прізвища тільки тих видатних осіб, які мають особливі заслуги перед українським суспільством. Дублювання назв торговельних суден, які мають право плавання під державним прапором України, не допускається. Перейменування суден, що знаходяться в експлуатації, здійснюються у виключних випадках, таких як: (а) зміна власника, судновласника або фрахтувальника; (б) зміна типу та призначення судна; (в) форс-мажорні обставини, у які потрапило судно. Заява про присвоєння (зміну) назви торговельному судну подається власником, судновласником або фрахтувальником до Інспекції. До заяви додаються такі документи: свідоцтво про право власності на судно (оригінал); свідоцтво про право плавання під Державним прапором України або судновий білет (оригінал); письмовий дозвіл власника або органу управління майном; нотаріально посвідчена копія договору морської іпотеки або довідка про підтвердження відсутності заставних зобов'язань на суднах; пояснювальна записка заявника про зміст назви, яку він пропонує для судна. Для розгляду питання присвоєння (зміни) назви судну при Інспекції створюється Комісія. На підставі поданих документів Комісія готує письмовий висновок про присвоєння (зміну) судну назви або - відмову у присвоєнні (зміні) назви з обгрунтуванням причин. Висновок приймається протягом 10 днів з дня одержання заяви і необхідних документів. Він складається в трьох примірниках: один видається заявникові, другий залишається в Інспекції, і третій направляється Інспекцією до органу реєстрації. На підставі рішення Комісії про присвоєння (зміну) назви судна власник, судновласник або фрахтувальник видає наказ про присвоєння (зміну) назви торговельному судну, копія якого направляється до Інспекції. В коментованій статті також йдеться про компетенцію відповідних органів державної влади щодо визначення порядку присвоєння назви судну. Отже, в процесі розробки нового положення про порядок присвоєння назви судну замість того, яке зараз застосовується, центральним органам влади, відповідно до визначеної компетенції, слід врахувати правове значення заходів з присвоєння судну назви, і зокрема передбачити: строк для власника судна, протягом якого він повинен присвоїти йому назву; визначити обов'язки власника судна, пов'язані з присвоєнням судну назви; ведення державного реєстру назви суден; порядок використання інформації про назву суден, відповідальність власника за порушення його обов'язків, пов'язаних з присвоєнням судну назви тощо.

Заходи з ідентифікації судна передбачають також присвоєння позивного сигналу, присвоєння ідентифікаційного номера і номера вибірного виклику суднової станції супутникового зв'язку. Наявність в КТМУ відповідних положень пов'язане з виконанням вимог міжнародних договорів, зокрема, Конвенції СОЛАС 74/78, Міжнародної конвенції електрозв'язку 1992 р., Конвенції ООН про міжнародну організацію морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ) 1976 р., Регламенту радіозв'язку 1995 р. та інших.

Позивний сигнал - це сигнал, за яким відповідна морська служба визначає національність судна, і значення якого є актуальним з огляду на заходи безпеки та рятування на морі. Адже мова йде про запроваджену Конференцією по ГМССБ у 1988 р. Глобальної морської системи зв'язку при бідствах (скорочена назва ГМССБ найбільш застосовується на практиці і стосується назви російською мовою - Глобальная морская система связи при бедствиях). ГМССБ - це система зв'язку, що передбачає використання супутників, відповідно до якої: (а) кожне судно повинно мати обладнання для радіозв'язку та радіонавігації, що відповідає стандартам ГМССБ; (б) судна повинні мати відповідну документацію на обладнання, що використовується ними для радіозв'язку та радіонавігації відповідно до норм ГМССБ; (в) на кожному судні запроваджується ведення радіожурналу ГМССБ.

Відповідно до наказу Мінтрансу України N 271 від 07.07.98 р. "Про впровадження Глобальної морської системи зв'язку під час лиха та для забезпечення безпеки мореплавства" з метою виконання міжнародних зобов'язань України, що випливають з Конвенції про охорону людського життя на морі - СОЛАС-74, вимог Міжнародної морської організації (ІМО) заходи з впровадження Глобальної морської системи зв'язку під час лиха і для забезпечення безпеки мореплавства стосуються усіх установ і підприємств, незалежно від форм власності, що здійснюють судноплавну діяльність. Наказом запроваджено: (а) будівництво рятувально-координаційних центрів (РКЦ); (б) визначено перспективи розвитку мережі дуже коротких хвиль і проміжних хвиль радіостанцій морської рухомої служби України, що забезпечують радіослужби у ГМССБ; (в) призначено Державне підприємство морських телекомунікацій України (ДП "МОРКОМ") провідною установою з питань організації впровадження і подальшої експлуатації ГМССБ.

Порядок присвоєння ідентифікаційного номеру і номеру вибірного виклику суднової станції супутникового зв'язку визначається спеціально створеною для цього державною установою відповідно до Конвенції ООН про міжнародну організацію морського супутникового зв'язку 1976 р. (ІНМАРСАТ) та Регламенту радіозв'язку 1995 р.

З метою виконання правила 3 глави X Конвенції СОЛАС-74 щодо надання ідентифікаційних номерів Міжнародної морської організації (IMO) усім пасажирським суднам валовою місткістю 100 од. і більше та всім вантажним суднам валовою місткістю 300 од. і більше, а також виконання Системи ідентифікаційних номерів суден IMO, ухваленої на п'ятнадцятій Асамблеї Міжнародної морської організації 19 листопада 1987 року (резолюція IMO А.600 (15), наказом Мінтрансу України від 14.06.2000 р. N 316 затверджено Порядок присвоєння ідентифікаційного номера Міжнародної морської організації суднам, які мають право плавання під Державним прапором України. Ідентифікаційний номер IMO - це номер, який складається із семи цифр та використовується на міжнародному рівні для ідентифікації суден з метою підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню, а також надання допомоги в запобіганні морському шахрайству. Ідентифікаційний номер присвоюється: (а) новим суднам під час побудови або первинної реєстрації судна; (б) суднам, які перебувають в експлуатації, під час їх перереєстрації, зміни суднових реєстраційних документів, шляхом внесення змін та доповнень у Державний судновий реєстр України. З метою отримання ідентифікаційного номера IMO для судна, що має право плавання під Державним прапором України, власник судна, судновласник або фрахтувальник звертається до Інспекції головного державного реєстратора флоту (далі - Інспекція ГДРФ) з письмовою заявою та анкетами встановленого зразка. Після перевірки даних про судно, Інспекція ГДРФ звертається у двотижневий термін за присвоєнням ідентифікаційного номера IMO в Міжнародну морську організацію. Після надходження повідомлення про присвоєння ідентифікаційного номера IMO Інспекція ГДРФ у 5-денний термін повідомляє заявника про таке присвоєння. Номер IMO вноситься в Державний судновий реєстр України та суднові документи. Ідентифікаційний номер IMO, що надається судну, є постійним і не змінюється, незалежно від зміни власника судна та зміни реєстрації судна або інших обставин. У випадку загибелі судна або за інших обставин, через які судно перестало існувати, його ідентифікаційний номер іншому судну не присвоюється.