Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.
Стаття 214. Винагорода за рятування на морі
Винагорода, належна зафрахтованому за тайм-чартером судну за врятування на морі, що мало місце до закінчення дії тайм-чартера, розподіляється рівними частками між судновласником і фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу. Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, належить фрахтувальнику.
Коментар:
Коментованою статтею визначається, кому належить винагорода за врятування на морі, що мало місце до закінчення дії договору чартеру (фрахтування).
Так, якщо мова йде про договір тайм-чартеру, то винагорода розподіляється рівними частками між судновласником і фрахтувальником. Дане положення випливає з того, що судно, зафрахтоване за тайм-чартером залишається власністю судновласника і після фактичного його передачі фрахтувальнику, також капітан судна і всі члени екіпажу судна є працівниками судновласника, що покладає на нього відповідні витрати. В свою чергу, комерційна експлуатація судна в період дії договору тайм-чартеру здійснюється фрахтувальником, розпорядження якого в цій галузі є обов'язковими для капітана і інших членів екіпажу і який також несе певні витрати по утриманню судна. Саме тому законодавством встановлений принцип розподілу винагороди за врятування на морі в рівних долях між судновласником і фрахтувальником.
Розподіл винагороди між судновласником і фрахтувальником здійснюється після утримання сум, належних для відшкодування понесених судном збитків і частки, належної судновому екіпажу. До збитків, які були понесені судном внаслідок врятування на морі можна віднести витрати на відновлення завданої шкоди, втраченого палива, вугілля тощо.
В разі фрахтування судна за договором бербоут-чартеру, право на винагороду за врятування на морі належить тільки фрахтувальнику. Дане положення враховує той факт, що за договором бербоут-чартеру на фрахтувальника покладаються всі витрати, пов'язані з утриманням судна, а також сплата фрахту судновласнику.