Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Об'єктом морського страхування може бути будь-який пов'язаний з мореплавством майновий інтерес, як-то: судно, у тому числі і таке, що будується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування). 

Об'єкт страхування повинен бути вказаний у договорі морського страхування.

Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами та договори обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро.

Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

Коментована стаття визначає перелік майнових страхових інтересів, які можна поділити на такі групи:

1. Ризик втрати, нестачі або пошкодження певного майна, зокрема, судна або вантажу;

2. Ризик деліктної, а в передбачених законом випадках - також договірної відповідальності, зокрема, заробітна плата, інші види винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, а також відповідальність судновласника перед третіми особами у зв'язку із зіткненням суден тощо;

3. Комерційний ризик, тобто ризик збитків від підприємницької діяльності внаслідок порушення зобов'язань контрагентами, в тому числі ризик неотримання прибутку.

Так, страховий інтерес щодо судна належить перш за все його власнику. Саме власник за загальним правилом несе ризик випадкової загибелі або пошкодження судна, який за допомогою договору морського страхування може бути перекладений на страховика. Проте, відповідно до ст. 20 Кодексу судновласником визнається також юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того чи є вона власником судна чи використовує на інших законних підставах. Тому, судновласник може мати страховий інтерес по відношенню до судна, якщо умовами договору він приймає на себе ризик випадкової загибелі або пошкодження судна.

Страховий інтерес у відношенні вантажу має його власник, на якого і покладається ризик випадкової його загибелі або пошкодження. При відчуженні вантажу власником страхового інтересу стає одержувач з моменту переходу до нього права власності, який збігається із моментом передачі вантажу перевізнику або передачі покупцю коносаменту або іншого розпорядчого документу на вантаж. Витрати зі страхування вантажу покладаються на продавця або покупця в залежності від умов договору купівлі-продажу.

У страхуванні фрахту може бути заінтересований як судновласник, так і вантажовласник залежно від того, хто з них може втратити право на стягнення фрахтових платежів. Це визначається умовами внесення фрахту. Якщо, наприклад, фрахт підлягає сплаті до відправлення вантажу на умовах "lost or not lost", тобто не може бути стягнутий назад незалежно від загибелі вантажу, інтерес в страхуванні фрахту належить вантажовласнику і фрахт страхується в тому ж порядку, що і вантаж. Проте, іноді фрахт вноситься після доставки вантажу в порт призначення. В такому випадку страховий інтерес у фрахті має судновласник, а фрахт страхується в тому ж порядку, що і судно.

Судновласнику належить страховий інтерес у відношенні плати за проїзд. Такі суми підлягають сплаті при укладанні договору перевезення, однак, у випадках, передбачених законодавством такі суми повинні бути повернуті (див. коментар до ст. 188, 189 Кодексу). Тобто, перевізник втрачає право на вказані платежі повністю або в певній частині, а тому заінтересований в їх страхуванні.

Страховий інтерес у відношенні прибутку, що очікується від реалізації вантажу в пункті призначення належить вантажоодержувачу, який має право власності на вантаж. Очікуваний прибуток може бути застрахований як разом з вантажем, так і окремо від нього. В останньому випадку прибуток визначається як різність між ринковими цінами на вантаж в пунктах призначення і відправлення або в розмірі встановленого договором відсотку ціни вантажу в пункті відправлення.

В якості страхового інтересу коментована стаття вказує заробітну плату, інші види винагороди капітана,інших осіб суднового екіпажу. Вказані платежі мають характер майнової відповідальності судновласника перед капітаном і іншими членами екіпажу судна. Ця відповідальність може бути деліктною (в разі відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю цих осіб) або договірною (в разі повернення заробітної плати і інших платежів відповідно до умов трудових договорів).

До об'єктів морського страхування відноситься також цивільна відповідальність судновласника та перевізника. Це може бути як деліктна відповідальність (наприклад, за забруднення навколишнього природного середовища нафтою), так і договірна відповідальність (наприклад, відповідальність перевізника за незбереження вантажу).

Страховик, що компенсує збитки учасникам морського страхування, в свою чергу, має право укласти договір перестрахування, відповідно до якого страховик перекладає на іншого страховика (перестраховика) платежі, що перераховані у вигляді страхового відшкодування судновласникам або вантажовласникам. Сторонами договору перестрахування є страховик і перестраховик. Тобто, страхувальник за договором морського страхування не бере участі в договорі перестрахування і, відповідно, не має право пред'являти будь-яких вимог до перестраховика.

Частина 3 коментованої статті визначає обов'язкові вимоги, яким повинні відповідати страховики-резеденти, для укладання договорів морського страхування. По-перше, вони повинні мати ліцензію на здійснення відповідного виду страхування. Така ліцензія видається у відповідності до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Порядок видачі ліцензій страховикам встановлений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" від 28 серпня 2003 року. Органом ліцензування в цій сфері виступає Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

По-друге, такі страховики повинні бути членами Морського страхового бюро. Основним призначенням морського страхового бюро є координація діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представництва їх інтересів у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року було утворено Морське страхове бюро. Проте, на сьогодні вказана постанова втратила чинність і на сьогодні правовий статус Морського страхового бюро в Україні не визначений.