Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Договір морського страхування зберігає силу, якщо навіть до моменту його укладення можливість збитків, що підлягають відшкодуванню, вже минула або ці збитки вже виникли. Однак, якщо страховик під час укладення договору морського страхування знав або повинен був знати, що можливість настання страхового випадку виключена, або страхувальник знав або повинен був знати про збитки, що вже сталися і підлягають відшкодуванню страховиком, виконання договору страхування не є обов'язковим для сторони, якій не було відомо про ці обставини.

Страхова премія належить страховику і в тому випадку, коли виконання договору морського страхування для нього не є обов'язковим.

Коментар:

Існують випадки, коли сторони укладають договір про відшкодування збитків, які по суті вже виникли або можливість їх настання відпала. У разі виникнення подібної ситуації щодо договору морського страхування та з урахуванням положень ст. 252 Кодексу такий договір зберігає законну силу, але за умови добросовісності сторін.

Таке положення закону ґрунтується на тому, що майно, пов'язане із торговельним мореплавством час від часу може відчужуватися іншим особам під час його знаходження в морі або в іноземному порту і страхувальник може не мати відомостей про стан цього майна на даний час. Таким чином, відсутність відомостей про долю майна у поєднанні із можливістю його втрати або пошкодження і є головною передумовою страхового зобов'язання. Саме тому договір морського страхування залишається в силі, якщо навіть до моменту його укладання можливість збитків, що підлягають відшкодуванню, вже минула або ці збитки вже виникли.

Як вже зазначалося, сторони договору морського страхування повинні діяти добросовісно. При недобросовісності однієї із сторін вона втрачає право на отримання зустрічного задоволення. Так, страхувальник, який знав або повинен був знати про настання збитків, повинен сплатити страхову премію повністю, але не має право вимагати сплати страхового відшкодування. В свою чергу, страховик, якому було або повинно було бути відомо про те, що загроза настання збитків відпала, зобов'язаний повернути страхувальнику отриману страхову премію.