Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Відносини, пов'язані з відшкодуванням збитків від зіткнення суден у внутрішніх водах або територіальному морі, регулюються законодавством держави, де трапилося зіткнення.

Якщо зіткнення трапилося у відкритому морі і спір у зв'язку із зіткненням розглядається в Україні, застосовуються правила статей 297 - 303 цього Кодексу. 

Якщо всі судна, що зіткнулися, плавають під одним прапором і не зачіпають інтересів третьої сторони, застосовується законодавство держави прапора цих суден незалежно від того, де трапилося зіткнення.

Коментар:

Зіткнення суден - це один із видів аварії, який може мати наслідком спричинення збитків судну, вантажу, а також життю та здоров'ю людей. Тому з боку різних міжнародних організацій приділяється чимало уваги питанням зіткнення суден. Основним міжнародним актом є Міжнародна конвенція для об'єднання деяких правил відносно зіткнення суден (підписана в рамках ООН у Брюсселі 23.12.2010 р.), важливе значення також мають Конвенція про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року (підписана в рамках ІМО 20.10.72 р.), Правила відносно компенсації збитків від зіткнення суден (так звані Лісабонські правила, затверджені ІМО у 1987 р.). В главі 3 розділу IX КТМУ закріплені норми, що регулюють відшкодування збитків від зіткнення суден.

Згідно Міжнародних правил запобігання зіткненню суден на морі 1972 р., йдеться про основні заходи, спрямовані на унеможливлення зіткнення суден:

1) Кожне судно повинно постійно вести належне візуальне і слухове спостереження, так само як і спостереження за допомогою всіх наявних засобів, стосовно переважаючих обставин і умов, з тим щоб повністю оцінити ситуацію і небезпеку зіткнення.

2) Кожне судно повинно завжди прямувати з безпечною швидкістю, з тим щоб воно могло вжити належні та ефективні дії для попередження зіткнення і могло бути зупинене в межах відстані, необхідної при існуючих обставинах і умовах.

3) Кожне судно повинно використовувати всі наявні засоби згідно з переважаючими обставинами та умовами для визначення наявності небезпеки зіткнення. Якщо є сумніви щодо наявності небезпеки зіткнення, то варто вважати, що вона існує.

4) Дії для попередження зіткнення:

а) Будь-яка дія, що застосовується для попередження зіткнення, якщо дозволяють обставини, повинна бути впевненою, вчасною і відповідати хорошій морській практиці.

б) Будь-яка зміна курсу та (або) швидкості, що застосовується для попередження зіткнення, якщо дозволяють обставини, повинна бути досить великою, з тим щоб вона могла бути легко виявлена іншим судном, що спостерігає його візуально або за допомогою радіолокатора; варто уникати ряду послідовних невеликих змін курсу і (або) швидкості.

в) Якщо є достатній водний простір, то зміна тільки курсу може бути найбільш ефективною дією для попередження надмірного зближення за умови, що зміна зроблена завчасно, є суттєвою і не викликає надмірного зближення з іншими суднами.

г) Дія, що застосовується для попередження зіткнення з іншим судном, повинна бути такою, щоб призвести до розходження на безпечній відстані. Ефективність цієї дії повинна ретельно контролюватися до тих пір, доки інше судно не буде остаточно пройдене і залишене позаду.

д) Якщо необхідно відвернути зіткнення або мати більше часу для оцінки ситуації, судно повинно зменшити хід або зупинитися, застопоривши свої машини або давши задній хід.

Зіткнення - це подія за участю двох або більше суден, яка спричиняє збитки або шкоду, навіть за умов відсутності дійсного контакту. Тому обов'язок відшкодувати збитки внаслідок зіткнення виникає за наявності трьох умов: 1) шкода, 2) вина того, хто спричинив шкоду; 3) причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) та шкодою.

Протиправна дія (бездіяльність) має місце тоді, коли поведінка того, хто спричинив шкоду, не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють порядок плавання суден. В цьому разі мова може йти про порушення Міжнародних правил попередження зіткнення суден (МППЗС-1972), місцевих правил плавання, морської практики, порушення статутів служби на судах тощо. Що стосується вини, то як правило, зіткнення суден відбувається з необережності. Випадки навмисного зіткнення зустрічаються рідко. Вина має значення для визначення особи, яка буде відшкодовувати спричиненні зіткненням збитки. Однак слід мати на увазі, що зіткнення може мати місце і за відсутності вини (наприклад, випадково або за наявності форс-мажорних обставин). Питання про причинний зв'язок ставиться задля того, щоб визначитися, чи дійсно протиправна дія (бездіяльність) призвели до спричинення збитків.

Важливе значення має порядок документарного оформлення випадку зіткнення суден. Цей процес в більшості покладається на капітана судна і стосується вчинення такого роду дій, що спрямовуються на збір доказів та врегулювання взаємних вимог по відшкодуванню шкоди. Порядок оформлення випадку зіткнення суден напрацьований на практиці і його складають такі дії: (1) заява морського протесту, (2) надсилання судновласнику або капітану іншого судна заяви про відповідальність за зіткнення, (3) огляд пошкоджень судна та визначення збитків від зіткнення, (4) укладання угоди про юрисдикцію (тобто вирішення питання про місце розгляду вимог щодо відшкодування збитків внаслідок зіткнення), (5) забезпечення майнових вимог та за необхідності затримання чи арешт судна.

В коментованій статті визначається порядок застосування права у разі зіткнення, який дає відповідь на питання: законодавство якої країни слід застосовувати у випадку відшкодування шкоди внаслідок зіткнення суден.

1) Якщо зіткнення сталося у внутрішніх водах або територіальному морі, то до відносин, пов'язаних із відшкодуванням збитків, застосовується законодавство держави, де трапилося зіткнення. Зазначимо, що правова класифікація морських просторів наведена в Конвенції ООН по морському праву 1982 р., про правовий режим йдеться в Законі України від 04.11.91 р. "Про державний кордон України", Конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р. Внутрішні води та територіальне море є складовою частиною державної території. Правовий режим внутрішніх вод визначається правом прибережної держави, а режим територіального моря - також прибережною державою, однак з урахуванням права мирного проходу іноземних суден.

2) Якщо зіткнення трапилося у відкритому морі і спір у зв'язку із зіткненням розглядається в Україні, то застосовуються правила КТМУ.

3) Якщо всі судна, що зіткнулися, плавають під одним прапором і не зачіпають інтересів третьої сторони, застосовується законодавство держави прапора цих суден незалежно від того, де трапилося зіткнення.

енp операції, яка здійснюється задля загальної небезпеки і яка надає право на винагороду за рятування, якщо б здійснювалася третьою особою; (б) ці витрати мають місце за умов заходу аварійного судна в порт-сховище за вказівкою органів влади; (в) якщо витрати необхідні для того, щоб судно залишалося в порту-сховищі; (г) ці витрати визнаються загальною аварією навіть якщо задля запобігання забрудненню навколишнього природного середовища необхідно розвантажити, навантажити або зберігати вантаж.

V. Загальна аварія внаслідок втрати фрахту

До такого роду збитків відноситься втрата фрахту, спричинена втратою вантажу, у тих випадках, коли втрата вантажу відшкодовується в порядку розподілу загальної аварії, при цьому із фрахту виключаються витрати, що були б зроблені перевізником вантажу для його отримання, але внаслідок пожертвування зроблені не були.

Про ці витрати йдеться в Йорк-Антверпенських правилах (правило XV), відповідно до яких витрати від втрати фрахту за перевезення вантажу підлягають розподілу таким же чином, як і збитки від втрати самого вантажу. Проте із суми втраченого фрахту виключаються витрати, які були б зроблені перевізником задля того, щоб заробити цей фрахт. Зазначимо, що з фрахту виключаються лише ті витрати, які відносяться до вантажу, а тому витрати на зарплату та утримання екіпажу зберігаються. Якщо у рейсі судновласник мав сплатити портові збори, то вони також не виключаються з фрахту. Якщо рейс має продовжуватися, то приймається до уваги фрахт, що може бути зароблений судновласником.