Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Поняття "українське судно" або "судно України" означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України.

Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні та одержанням права плавання під Державним прапором України. 

Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи - громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру. 

Коментар:

В коментованій статті йдеться про правовий інститут - інститут національності судна. Отже, поняття "українське судно" або "судно України" означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України.

На думку автора, національність судна - це визначена законодавством сукупність підстав, за яких визначається належність судна до певної держави й правовий зв'язок з такою державою.

Правове значення та роль інституту національності судна підтверджують наступні положення:

1) Цей інститут є статусним, оскільки відповідно до нього визначається важлива правова ознака "статусу" судна, яка дає підстав визначити належність судна до певної держави.

2) В коментованій статті йдеться про підстави, за яких визначається належність судна до юрисдикції України:

 (а) державна реєстрація в Україні;

 (б) одержання права плавання під Державним прапором України;

 (в) суб'єктна підстава, відповідно до якої належність до юрисдикції України поширюється на: судно, яке є державною власністю; судно, яке перебуває у власності фізичної особи - громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками; судно, яке знаходиться у наведених осіб на умовах договору бербоут-чартеру. Однак, слід мати на увазі, що відповідно до Конституції України та інших спеціальних нормативно-правових актів, де-факто, судна, що знаходяться в комунальній власності, також відносяться до юрисдикції України, що є підставою для внесення автором цього коментаря пропозиції щодо уточнення в КТМ суб'єктної підстави національної належності судна.

3) З правової точки зору, інститут національності судна дає відповідь на питання: відповідно до законів якої держави повинні вчинятися дії щодо набуття, зміни чи припинення прав на судно, а також дії щодо використання (експлуатації) судна. З огляду на це, вважаємо, що, перш за все, інститут національності судна - це правовий зв'язок між судном та державою, законодавство якої на нього розповсюджується. Тоді як в окремих міжнародно-правових актах йдеться про реальний зв'язок між судном та державою, який передбачає не лише правовий зв'язок, а й економічний, технічний та адміністративний зв'язок, що також є необхідним для здійснення державою своєї юрисдикції й контролю за суднами, що плавають під її прапором.

4) Значення інституту національності судна цілком пов'язане з визначенням судна окремою категорією майна (річчю). Адже, для законного обігу такого майна, його законного використання, використання за цільовим призначенням, реалізації прав власності на таке майно, питання визначення правового статусу майна відіграє визначальну роль.

5) З визначенням національності судна пов'язується набуття судном права плавання під державним прапором. Тому, в юридичній літературі зазначається, що прапор судна є зовнішньою формою національності судна. Згідно ст. 91 Конвенції ООН про морське право 1982 р. судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати.

Зазначимо на особливості визначення національності суден, що будуються. Про ці особливості йдеться в Міжнародній конвенції стосовно реєстрації прав на судна, що будуються, яку укладено в Брюселі 27.05.67 р. Згідно Конвенції, держави-учасниці повинні передбачити в своєму національному законодавстві положення щодо ведення офіційного публічного реєстру прав на судна, які прийнято до будівництва або які будуються на їх території. Держави повинні реєструвати судна, які прийнято до будівництва або які будуються незалежно від національної належності особи, яка про це просить. Реєстрація прав на такі судна може здійснюватися з моменту підписання належним чином укладеного договору на будівництво судна або (з моменту) заяви будівельника про те, що він вирішив будувати судно за власний рахунок. В національному законодавстві така реєстрація може бути поставлена в залежність від закладки кіля або виконання інших робіт з будівництва в тому місці, де судно повинно бути спущене на воду. Право власності, іпотеки й застави на такі судна, на вимогу повинні вноситися у реєстр. В національному законодавстві може бути передбачено, що зареєстровані права на судно, що будується, розповсюджуються на обладнання, машини і апаратуру, що знаходяться на верфі і будуть використані під час будівництва судна. В національному законодавстві повинно бути положення про неможливість виключення права з реєстру без письмової згоди бенефіціара (вигодонабувача цих прав), крім випадків примусового продажу такого судна. Судно, що збудоване чи будується, може бути внесене в реєстр іншої держави тільки за умови, якщо перша держава видала сертифікат (свідоцтво), яким засвідчується виключення запису з реєстру.