Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Винагорода сплачується і в тому разі, коли судно, що надало послуги з рятування, належить власнику врятованого судна.

Коментар:

В рятувальних операціях з рятування суден приймає участь два судна: (а) судно, що надає послуги з рятування; (б) судно, що підлягає рятуванню (далі - судна). В коментованій статті міститься норма, якою передбачено право на одержання винагороди за рятування навіть у випадках, коли судна, що задіяні у рятувальній операції, належать одному власнику.

Незважаючи на те, що у назві статті мова йде про одного і того ж судновласника (див. коментар до ст. 20 КТМУ про розмежування понять судновласник і власник судна), зміст статті відповідає вимогам ст. 12 Конвенції і зазначає на належність суден одному і тому ж власникові.

Практика свідчить про те, що власник судна, що здійснило рятування по відношенню до іншого, належного йому судна, має право вимагати сплати винагороди від власника вантажу, який був перевезений на врятованому судні, або від страхувальника, якщо судно було застраховане на такий ризик. За рішенням суду, як правило, вантажовласник сплачує власнику судна винагороду, розмір якої залежить від вартості врятованого вантажу. В договорах страхування на цей випадок зазначається умова про належність суден одному і тому ж власникові і відповідна сума компенсації.