Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноважений на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. У разі необхідності капітан судна може направити цю особу і зібрані матеріали в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні. 

У разі вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, під час перебування судна в порту України капітан судна зобов'язаний передати особу, яка підозрюється у вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством України.

Коментар:

Капітан судна, не дивлячись на те, що юридично він є тільки найманим працівником судновласника, наділений законодавством особливими правами у відношенні осіб та майна, що знаходяться на судні, і здійснює певні функції, які притамані лише державним органам.

Так, відповідно до ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) та коментованої статті капітан морського судна відноситься до органів дізнання. Згідно ст. 103 КПК на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. При цьому ч. 1 коментованої статті крім положень КПК, якими повинен керуватися капітан судна під час виконання функцій дізнання, вказує на Інструкцію про проведення дізнання на морських суднах, що перебувають у плаванні, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства. Проте, наразі така інструкція в Україні не прийнята.

Капітан, що виконує функції органу дізнання на судні, не здійснює дізнання в повному обсязі до пред'явлення обвинувачення, а лише виконує невідкладні слідчі дії: огляд, обшук, виїмка, затримання, допит підозрюваного, потерпілого і свідків, а також інші дії, які в умовах плавання можуть мати значення невідкладних.

Таким чином, в процесі виконання функцій органу дізнання капітан судна, керуючись нормами КПК, повинен встановити наступні обставини:

— чи дійсно був вчинений злочин і який саме;

— коли був вчинений злочин;

— місце вчинення злочину на судні і де саме знаходилося судно в момент вчинення злочину;

— за яких обставин, якими способами, із застосуванням яких заходів вчинений злочин;

— хто вчинив злочин, відомості, що характеризують особу, що вчинила злочин;

— які причини і з якою метою вчинений злочин;

— які умови сприяли вчиненню злочину;

— наслідки вчинення злочину;

— інші обставини, що мають значення для справи.

Як орган дізнання капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. У разі необхідності капітан судна може направити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні.

Частина 3 коментованої статті передбачає обов'язок капітана судна у разі вчинення діяння, передбаченого кримінальним законодавством України, під час перебування судна в порту України передати особу, яка підозрюється у вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України. Про свій намір передати вказану особу правоохоронним органам капітан судна зобов'язаний їх повідомити, а також надати всі необхідні докази вчиненого злочину.

Положення ч. 3 цієї статті відповідає Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року. Згідно ст. 3 цієї Конвенції будь-яка особа вчиняє злочин, якщо вона незаконно і навмисно: a) захоплює судно або здійснює контроль над ним силою чи загрозою сили, або шляхом будь-якої іншої форми залякування; або b) вчиняє акт насильства проти осіб на борту судна, якщо цей акт може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або c) руйнує судно або спричиняє судну чи його вантажу пошкодження, яке може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або d) розміщує або вчиняє дії з метою розміщення на борту судна яким би то не було чином пристрій чи речовину, яка може зруйнувати це судно, завдати цьому судну чи його вантажу пошкодження, що загрожує чи може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або e) руйнує морське навігаційне обладнання чи завдає йому серйозні пошкодження, чи створює серйозні перешкоди в його експлуатації, якщо будь-який такий акт може загрожувати безпечному плаванню судна; або f) повідомляє завідомо брехливі відомості, створюючи цим загрозу безпечному плаванню судна; або g) наносить рану будь-якій особі чи вбиває її в зв'язку з вчиненням чи спробою вчинення якого-небудь із злочинів, зазначених у підпунктах "a" - "f".

Капітан судна держави-учасниці ("держава прапора") може передати компетентним органам будь-якої іншої держави-учасниці ("приймаюча держава") будь-яку особу, щодо якої у нього є розумні підстави вважати, що вона вчинила один із злочинів, зазначених у статті 3.