Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Міжнародні договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України".

Коментар:

Згідно з Законом України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 р. міжнародний договір України - чинний міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори" від 29.06.2004 р. міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.

Міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі й іншими їх сторонами, здійснює Міністерство закордонних справ України.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україною ратифіковано чималу кількість міжнародних договорів, конвенцій, угод тощо з питань торговельного мореплавства. Універсальним, основним за своєю правовою природою міжнародно-правовим актом є Конвенція ООН з морського права 1982 р. Її зміст становлять 17 частин й 320 статей, які присвячені питанням правового режиму територіальних вод, відкритого моря, виключної економічної зони, архіпелажних вод, міжнародних проливів тощо.

Всі інші міжнародно-правові акти можна умовно поділити на кілька груп:

1) міжнародно-правові акти з питань використання морських просторів (Конвенція про територіальне море та прилеглу зону 1958 р., Конвенція про відкрите море 1958 р., Конвенція про континентальний шельф 1958 р., Конвенція про режим проливів 1936 р., Конвенція про режим судноплавства по Дунаю 1948 р. та інші);

2) міжнародно-правові акти з питань безпеки мореплавства (Конвенція щодо охорони людського життя на морі 1974 р. (СОЛАС), Міжнародна конвенція щодо пошуку та рятування на морі 1979 р., Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден в морі 1972 р. (МППСС), Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 р., Міжнародна конвенція щодо обміру суден 1969 р., Конвенція про підготовку та дипломування моряків і несення вахти 1978 р. (ПДМНВ) та інші);

3) міжнародно-правові акти з питань захисту морського середовища (Міжнародна конвенція щодо попередження забруднення з суден 1973 р. (МАРПОЛ), Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за збитки від забруднення нафтою 1992 р. та інші);

4) уніфіковані міжнародно-правові акти з питань морських перевезень (Конвенція ООН щодо морських перевезень вантажів 1978 р. (Гамбурзькі правила), Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил щодо коносамента 1924 р. (Гаазькі правила та Правила Вісбі - зміни до конвенції, внесені протоколом 1968 р.), Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р., Йорк-Антверпенські правила 1950 р. щодо загальної аварії та інші);

5) міжнародно-правові акти з питань обмеження відповідальності (Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про обмеження відповідальності власників морських суден 1924 р., Конвенція про обмеження відповідальності судновласників 1957 р., Конвенція про обмеження відповідальності стосовно морських вимог 1976 р.).

Міжнародно-правові акти з питань мореплавства прийнято називати "уніфікованими". Під уніфікацією слід розуміти спільність правових норм та єдину практику їх застосування різними учасниками правовідносин.