Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

До функцій капітанів морських портів належать:

1) нагляд за дотриманням чинного законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства;

2) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено чинним законодавством України;

3) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу;

4) перевірка суднових документів, а також дипломів і кваліфікаційних свідоцтв;

5) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу;

6) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту;

7) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

8) оформлення приходу суден у порт і виходу з порту;

9) керівництво лоцманською службою і службою регулювання руху суден, нагляд та контроль за ними; 

10) організація і нагляд за криговим проведенням суден на підходах до порту  в межах його акваторії; 

11) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення в межах території та акваторії порту будівельних, гідротехнічних та інших робіт; 

12) облік та розслідування аварійних морських подій.

Розслідування аварійних морських подій здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Коментар:

Відповідно до діючого законодавства України капітан морського порту наділяється відповідними функціями, що закріплені, перш за все, в ст. 88 Кодексу, а також в інших нормативно-правових актах, якими є Положення про капітана морського торговельного порту України, що затверджене наказом Міністерства транспорту України 18 жовтня 2000 року (далі - Положення про капітана морського торговельного порту), та Положення про капітана морського рибного порту, затверджене наказом Державного комітету рибного господарства України від 24 вересня 1998 року (далі - Положення про капітана морського рибного порту).

Розглянемо більш детально ці функції.

1. Капітан морського порту здійснює нагляд за дотриманням чинного законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства. Так, на сьогодні Україна є учасницею значної кількості міжнародних угод в галузі торговельного мореплавства, про які йде мова в ст. 7 Кодексу (див. коментар до неї).

2. На капітана порту покладаються функції щодо реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено чинним законодавством України. Про реєстрацію суден і видачу суднових документів йде мова в ст. 26 - 40 Кодексу (див. коментарі до ст. 26, ст. 27, ст. 28, ст. 29, ст. 30, ст. 31, ст. 32, ст. 33, ст. 34, ст. 35, ст. 36, ст. 37, ст. 38, ст. 39, ст. 40).

3. Капітан морського порту здійснює повноваження щодо видачі посвідчень особи моряка членам суднового екіпажу та видачі дипломів, кваліфікаційних свідоцтв та інших документів, що підтверджують кваліфікацію, необхідну для виконання обов'язків на судні особами командного та рядового складу, що передбачено п. 2.5 та 2.6 Положення про капітана морського торговельного порту України.

4. Коментована стаття наділяє капітана порту функціями щодо перевірки суднових документів, а також дипломів і кваліфікаційних свідоцтв. Так, ст. 35 Кодексу визначений перелік суднових документів, що повинні знаходитися на кожному судні. У випадку відсутності будь-якого із зазначених в ст. 35 документів, що встановлюється капітаном порту під час відповідної перевірки, капітан порту згідно ст. 91 Кодексу відмовляє у видачі дозволу на вихід судна з порту. Також капітан порту має право перевіряти дипломи і кваліфікаційні свідоцтва судна та членів екіпажу.

5. Капітан морського торговельного та рибного порту також уповноважений видавати посвідчення моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу. Так, посвідчення моряка видаються у відповідності із Указом Президента України від 5 червня 1993 року "Про посвідчення особи моряка", яким затверджено Положення про посвідчення особи моряка. Згідно п. 1 цього Положення посвідчення особи моряка видається громадянинові України, що займає будь-яку посаду на борту судна (крім військового судна), зареєстрованого на території України чи інших держав - учасниць Конвенції 1958 року про посвідчення особи моряків і звичайно використовуваного для морського плавання. Посвідчення особи моряка може бути також видано моряку іншої держави, який несе службу на борту судна, зареєстрованого на території України, або який зареєстрований в Україні у службі зайнятості.

Посвідчення особи моряка видається строком до п'яти років. Строк дії посвідчення може бути продовжено один раз строком до п'яти років, після закінчення якого посвідчення підлягає заміні. Посвідчення особи моряка видають капітани морських і річкових портів України, перелік яких визначає Міністерство транспорту та зв'язку України.

6. Капітан морського порту здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту, а також оформлення приходу суден у порт і виходу з порту.

Порядок заходження суден в порт і виходу з нього, плавання суден в портових водах, стоянки суден в порту регламентуються положеннями Кодексу торговельного мореплавства України, іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними угодами. Так, наприклад, відповідно до Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року, заборона на випуск моломірного судна здійснюється: якщо кількість пасажирів перевищує допустиму для даного конкретного судна; якщо судно або його обладнання не відповідає вимогам безпеки судноплавства, установленим національним законодавством; якщо судноводій чи пасажири перебувають у нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння; коли фактичний чи прогнозований стан вітру, хвиль та інших гідрометеорологічних факторів не сприяє безпечному плаванню; коли база не має дозволу на експлуатацію.

Питання оформлення заходження суден в порт і виходу з нього також відноситься до функцій капітана порту. Крім того, у випадку, якщо морський торговельний порт і морський рибний порт мають суміжні акваторії, ці питання вирішуються у відповідності із ст. 10 Кодексу, тобто в залежності від того, за дотриманням яких міжнародних договорів, що відносяться до торговельного мореплавства, здійснює державний нагляд капітан відповідного порту. Оскільки на Міністерство рибного господарства України покладено державний нагляд за дотриманням міжнародних договорів у відношенні риболовного судна, капітан рибного порту, як правило, оформлює заходження і вихід всіх риболовних суден. Дане положення закріплено в Порядку оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики України 21 січня 2006 року. Як визначено в п. 1.2 цього Порядку, він поширюється на: морські рибні порти України і їх портові пункти; капітанів морських рибних портів України і їх портових пунктів; Інспекції Державного портового нагляду морських рибних портів України; морські і річкові судна флоту рибної промисловості незалежно від форми власності, що прибувають, виходять або перебувають у морських рибних портах України; Державну інспекцію з безпеки мореплавства флоту рибного господарства; виконавче бюро Державного департаменту рибного господарства.

7. Згідно п. 2.9 Положення про капітана морського торговельного порту та ст. 88 Кодексу капітан морського порту здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища. Такі функції капітана порту випливають перш за все з вимог міжнародного права з безпеки судноплавства. Наразі, безпека мореплавства є одним із ключових питань, яким приділяє увагу як національний законодавець, так і вся світова спільнота. Так, в Україні прийняті і діють ряд нормативно-правових актів, що присвячені безпеці мореплавства, зокрема: постанова КМУ від 30 грудня 1998 року "Питання безпеки судноплавства України", наказ Міністерства транспорту України від 17 липня 2003 року "Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства", наказ Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року "Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті України" тощо.

8. Керівництво лоцманською службою і службою регулювання руху суден, нагляд та контроль за ними здійснюються капітаном морського порту у відповідності до ч. 2 ст. 92, ст. 110 Кодексу (див. коментар до ст. 92, ст. 100) та п. 1.6 Положення про капітана морського торговельного порту.

9. Функції капітана порту щодо організації і нагляду за криговим проведенням суден на підходах до порту в межах його акваторії відтворені також в п. 2.10 Положення про капітана морського торговельного порту та п. 3.1 Положення про капітана морського рибного порту.

10. Пунктом 2.11 Положення про капітана морського торговельного порту та коментованою статтею передбачено видачу капітаном порту дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення в межах території та акваторії порту будівельних, гідротехнічних та інших робіт. Про майно, що затонуло в морі, дивись коментар до ст. 120, ст. 121, ст. 122, ст. 123, ст. 124, ст. 125, ст. 126, ст. 127 Кодексу.

11. В інтересах забезпечення безпеки мореплавства капітан морського порту наділяється функцією щодо обліку та розслідування аварійних морських подій. Дане положення відповідає перш за все Конвенції з морського права 1982 року, відповідно до якої кожна держава організовує розслідування кваліфікаційними експертами кожної морської аварії або навігаційного інциденту у відкритому морі (за участю судна, що плаває під його прапором), що призвело до загибелі громадян іншої держави або до завдання їм значних ушкоджень, або значної шкоди судам і установкам іншої держави або шкоди морському середовищу. У відповідності із Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі 1974 року, з поправками (СОЛАС 74), кожна держава зобов'язана проводити розгляд будь-якої аварії, що сталася з будь-яким із його суден. Крім того, положення про розслідування аварій міститься і в Міжнародній конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, із змінами, внесеними Протоколом 1978 року (МАРПОЛ 73/78).

Розслідування аварій і їх класифікація здійснюється відповідно до Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого Міністерством транспорту та зв'язку України від 29 травня 2006 року. Дане Положення застосовується для класифікації, порядку розслідування та обліку аварійних морських подій, що сталися з українськими суднами, на які розповсюджується дія Кодексу торговельного мореплавства України, та з іноземними невійськовими суднами у територіальному морі чи внутрішніх водах України, а за проханням про проведення розслідування капітана аварійного судна, його судновласника або консула країни, під прапором якої плаває судно, також у відкритому морі.

Так, аварійні морські події за наслідками кваліфікуються на:

1. дуже серйозні аварії, тобто ті, що спричинили: загибель судна або таке його конструктивне руйнування, після якого проведення відновлювального ремонту недоцільне (катастрофа); залишення судна в морі екіпажем і пасажирами; людські жертви, загибель або зникнення людини із судна; зникнення судна безвісти, тобто відсутність будь-яких відомостей про судно протягом трьох місяців, а якщо одержання відомостей могло бути затримано внаслідок воєнних дій, то протягом шести місяців; сильне забруднення навколишнього природного середовища самим судном або в результаті пошкодження судном підводних трубопроводів, берегових споруд тощо.

2. серйозні аварії, до яких відносяться аварійні морські події, що не кваліфікуються як дуже серйозні аварії, але які спричинили серйозні тілесні ушкодження людини, а також пожежу, вибух, посадку на мілину, торкання, льодове або штормове ушкодження, утворення тріщин у корпусі судна тощо, які викликали: конструктивне пошкодження, що призвело до втрати судном морехідного стану; зсув вантажу або зміну його фізико-хімічних властивостей, що призвело до втрати судном морехідного стану; поломку, внаслідок якої виникла необхідність у буксируванні судна або наданні йому технічної допомоги, у тому числі з берега; пошкодження знарядь лову, що з'єднані із судном флоту рибного господарства; забруднення навколишнього природного середовища самим судном або в результаті пошкодження судном підводних трубопроводів, берегових споруд тощо.

3. морські інциденти (серйозні інциденти). До морських інцидентів належать аварійні морські події, через які судно або особа піддаються небезпеці або внаслідок яких може бути завдане серйозне пошкодження судну, його конструкції або заподіяна шкода навколишньому природному середовищу. До морських інцидентів належать також: пошкодження засобів навігаційного обладнання, яке призвело до виведення їх з експлуатації; пошкодження суднових пристроїв та корпусу судна, яке не призвело до втрати морехідного стану; пошкодження буксирної лінії без втрати об'єкта, що буксирується; торкання ґрунту без пошкодження судна.

4. інциденти, до яких належать ті, що виникли в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, які спричинили або могли спричинити незначні експлуатаційні пошкодження судна, його конструкції, обладнанню, шкоду береговим та підводним об'єктам або плавучим об'єктам, що не є суднами. До інцидентів належать також: пошкодження судном засобів навігаційного обладнання, яке не призвело до виведення їх з експлуатації; пошкодження судном підводних інженерних споруд, що не призвело до забруднення навколишнього природного середовища; пошкодження судном берегових споруд (причалів, хвилерізів, молів тощо), що не призвело до забруднення навколишнього природного середовища.

Попередня класифікація аварійної морської події за її тяжкістю здійснюється капітаном судна. Остаточну класифікацію здійснює орган розслідування аварійної морської події, що встановлений розділом 3 вказаного Положення, до якого відноситься Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство аграрної політики України, Держфлотінспекція України, Держрибфлотінспекція, капітани морських портів та капітани суден.

Так, зокрема, до компетенції комісій, створених капітанами морських портів, відносяться розслідування морських інцидентів, провадження яких передано їм за рішенням Держфлотінспекції України або Держрибфлотінспекції та інцидентів.

Як визначає ч. 2 коментованої статті, порядок розслідування аварійних морських подій встановлюється Міністерством транспорту та зв'язку України. Так, розділом 5 Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами визначено, що основними етапами розслідування аварійних морських подій є: збір і опрацювання даних про аварійну морську подію (I етап); аналіз отриманих даних (II етап); висновки і, в разі необхідності, підготовка пропозицій щодо запобігання подібним аварійним морським подіям у майбутньому (III етап). Детальний порядок проведення кожного із зазначених етапів визначено цим Положенням.