Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Коментар:

1. Спосіб компенсації за роботу в вихідний день визначається за згодою сторін. Якщо такої згоди досягти не вдається, спосіб компенсації повинен бути визначений органом, який вирішує трудовий спір. Для цього органу прийняття рішення також не буде простим у зв'язку з відсутністю визначеного нормативного положення. Однак він не може залишити спір невирішеним.

2. При визначенні за згодою сторін або органом по вирішенню трудових спорів конкретного дня відпочинку, який повинен бути наданий у порядку компенсації за роботу в вихідний день, варто враховувати, що законодавчо це питання не вирішене. За логікою речей, оскільки мова йде про відступлення від правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (ст. 70 КЗпП), день відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день повинен надаватися по можливості через найкоротший проміжок часу після залучення працівника до роботи у вихідний день. Однак сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приурочивши його, наприклад, до початку або закінчення відпустки.

3. Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно було б визначати вже в наказі про залучення окремих працівників до роботи у вихідний день. Однак, якщо це не зроблено, працівник не має права самовільно визначати інший день відпочинку. Пленум Верховного Суду України роз'яснює, що самовільне використання відгулу надає право власникові на звільнення працівника за вчинення прогулу (п. 24 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів").

4. Правило про компенсацію роботи у вихідний день у грошовій формі у подвійному розмірі, передбачене частиною першою ст. 72 КЗпП, сформульовано недостатньо визначено. Тому в частині другій цієї ж статті дається відсилання до більш конкретної ст. 107 КЗпП.