Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Науково-практичний коментар.

Самовільне зайняття земельної ділянки – тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коментар:

Об'єкт: суспільні відносини у сфері володіння та користування земельними ділянками. Предметом цього правопорушення є земельні ділянки, які є на праві власності або користування у певних осіб.

Земельна ділянка- це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (фунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній є. Право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Об'єктивна сторона полягає у здійсненні дій, які згідно із Законом визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.

У ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. визначено термін самовільного зайняття земельної ділянки. Це - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Фактичне використання земельної ділянки означає, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю, зареєстрованою в установленому порядку, або знаходиться в оренді юридичних і фізичних осіб. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 17.12.1999 р. № 1312-XIV громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР від 15.03.1991 р., повинні до 01.01.2004 р., оформити право власності або право користування землею. Після закінчення зазначеного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. При здійсненні державного контролю за використанням земельних ділянок перевіряються відповідність займаної площі до наданої (рішення відповідного органу), а також межі земельної ділянки, підтверджені планово-картографічними матеріалами (план зовнішніх меж, акт відведення земельної ділянки, матеріали топографічних зйомок тощо). Якщо буде встановлено, що землекористувач самовільно змінив межі земельної ділянки, приєднавши частину суміжних земель до своєї ділянки, то в цьому випадку фіксується самовільне зайняття земельної ділянки з застосуванням заходів адміністративного впливу до порушника земельного законодавства. Подальше викорис-тання зазначених земельних ділянок здійснюється відповідно до чинного законодавства. У разі виявлення порушення земельного законодавства, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення та видає особі, яка його вчинила, припис з вимогою: «усунути порушення земельного законодавства у 30-денний термін». Інспекційні органи Держкомзему України мають право після вжиття до особи, яка вчинила самовільне зайняття земельної ділянки, усіх можливих заходів адміністративного впливу, звернутися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду Щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки та передбачає притягнення посадових осіб підприємств, організацій, установ лісокористувачів до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу. Особа усвідомлює, що ділянка їй не належить або вона не має права нею користуватися (що встановлюється відповідним документом), але вчиняє дії, передбачені цією статтею.