Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК України). Науково-практичний коментар.

1. При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків.

2. Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) в асортименті, який визначається медичним висновком.

3. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.

4. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України, направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

5. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

6. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.

Коментар:

Стаття, що коментується, передбачає порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років. Жінки доволі часто потрапляють в місця позбавлення волі, які розташовані далеко від місця проживання, що ускладнює спілкування та побачення з сім'ями.

Жінки, які потрапляють в місця позбавлення волі вагітними, а також матері-годувальниці, стикаються з великими проблемами, оскільки виправна колонія - далеко не ідеальне місце для виховання дитини, а розлучити маленьку дитину з матір'ю - це також не вихід зі становища, що склалося. І нарешті, засуджені жінки мають певні проблеми після звільнення, адже тавро "судимості" залишається за ними протягом усього їх подальшого життя.

У міжнародних нормах та стандартах введено спеціальний термін - "вразливі засуджені" - тобто ті, хто із-за свого віку, статі, етнічного походження, стану здоров'я, правового та політичного статусу в результаті ув'язнення піддається більшому ризику відносно своєї безпеки та благополуччя. Жінки завжди вважалися такою категорією.

Саме з урахуванням вразливості засуджених жінок, КВК України і передбачає певні особливості відбування ними покарання у виді позбавлення волі, що полягають в розширенні кола прав вагітних жінок, матерів-годувальниць та жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Поряд із цим, визначені певні обмеження і щодо тримання засуджених жінок в установах виконання покарань того чи іншого рівня безпеки. Зокрема, вони відбувають покарання лише в колоніях мінімального та середнього рівня безпеки; до них не застосовується переведення в дільницю посиленого контролю (формально закон надає таку можливість, але, оскільки в цих дільницях створюються умови, передбачені в колоніях максимального рівня безпеки, на практиці таке переведення не може мати місця).

Законодавець розуміє, що не тільки жінки названих вище категорій, а й всі інші особи жіночої статі суттєво відрізняються за своїм фізіологічним та психоемоційним станом від чоловіків, результатом чого стало створення навіть особливого порядку притягнення жінок до кримінальної відповідальності. Приміром, вчинення злочину жінкою в стані вагітності за ст. 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання, а кримінальне законодавство у більшості санкцій статей передбачає меншу кримінальну відповідальність для жінок, які мають неповнолітніх дітей. Тому засудження такої жінки до позбавлення волі може наставити лише у виняткових випадках, з урахуванням підвищеної небезпеки вчиненого злочину або особи.

Ст. 83 КК України передбачає, що у тих випадках, коли засуджені до позбавлення волі жінки стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, вони можуть бути звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку із вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку із вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Тобто, звільнення, передбачене ст. 83 КК України, може бути застосоване тільки у межах вказаних строків.

Водночас ч. 2 ст. 83 КК України передбачає й певні обмеження щодо такого звільнення. Так, не підлягають звільненню засуджені до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини; особи, які не мають сім'ї або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або яка не має можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини. За наявності подібних обставин засуджені до позбавлення волі жінки направляються для відбування покарання в місця позбавлення волі на загальних підставах.

Адміністрація виправних колоній направляє засуджених жінок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправну колонію, де є будинок дитини. При цьому на кожну засуджену складається характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії.

Такі дитячі будинки створені при двох виправних колоніях: Чорноморській виправній колонії Одеської області (N 74) - якщо жінка є вперше засудженою до позбавлення волі, та Чернігівській виправній колонії Чернігівської області (N 44) - якщо вона раніше відбувала дане покарання.

Стосовно жінок з вагітністю понад чотири місяці та жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, встановлюються додаткові права. Так, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії; вони не можуть бути поміщені у дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру); для них встановлені окремі, підвищені норми харчування тощо. Однак поряд з цим вказані категорії засуджених жінок повинні суворо дотримуватись вимог встановленого порядку відбування покарання та виконувати додатковий обов'язок - сумлінно ставитись до виховання дитини.

У дитячих будинках при установах виконання покарань діти засуджених жінок можуть перебувати до досягнення трирічного віку. В подальшому вони можуть за згодою матері передаватися її родичам або за згодою матері та рішенням органів опіки і піклування - іншим особам. Після досягнення дітьми засуджених жінок трирічного віку, їх направляють до відповідних дитячих закладів.

Законодавство визначає лише один випадок, коли дозволяється перебування дитини в будинку дитини при виправній колоній після досягнення трирічного віку - якщо невідбута частина строку покарання її матері не перевищує одного року і вона сумлінно виконує материнські обов'язки. У цьому разі перебування дитини в будинку дитини продовжується до звільнення засудженої. Однак таке залишення може бути скасовано у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання.