Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

1. Закон "Про оплату праці" прямо не передбачає такого способу державного регулювання оплати праці як встановлення переліку важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, робіт з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, на яких встановлюється підвищена оплата праці. Однак це не може бути підставою для того, щоб заперечувати чинність статті, що коментується.

2. Відповідно до ст. 100 КЗпП підвищена оплата праці встановлюється на важких роботах і роботах із шкідливими умовами праці. На основі цього правила чинна Генеральна угода передбачає доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці від 12 % тарифної ставки, а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах - від 24 % тарифної ставки відповідного розряду (посадового окладу). Перелік робіт, для яких застосовується така доплата, повинен затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Але Кабінет Міністрів України такий перелік поки ще не затвердив, тому в практиці варто керуватися тими типовими переліками, які у свій час були затверджені Держкомпраці Союзу РСР. Назвемо один з таких переліків - Типовий перелік професій і робіт, оплачуваних за тарифними ставками, встановленими для працівників, зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці і на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці на підприємствах машинобудівної та металообробної промисловості.

3. На основі типових переліків підприємства в радянський час розробляли та затверджували свої переліки робіт, на яких провадиться доплата за роботу у важких і шкідливих умовах праці. Але з набранням чинності постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про вдосконалення організації заробітної плати і запровадження нових тарифних ставок і посадових окладів працівників виробничих галузей народного господарства" типові переліки втратили юридичне значення, підприємства одержали право самостійно встановлювати зазначені переліки. І все-таки типові переліки застосовувалися на практиці й далі, оскільки офіційно ніколи не скасовувалися. У зв'язку з внесенням змін до ст. 100 КЗпП (Законом від 15 грудня 1993 року) і віднесенням повноважень затверджувати перелік важких робіт, робіт із шкідливими умовами праці до компетенції Кабінету Міністрів слід визнати, що Кодекс законів про працю не передбачає права підприємства самостійно затверджувати перелік названих робіт. І до затвердження такого переліку Кабінетом Міністрів України варто керуватися типовими переліками, які були затвердження у свій час Держкомпраці СРСР.

4. Перелік робіт з небезпечними умовами праці, з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, де може встановлюватися підвищена оплата праці, Кабінетом Міністрів України також не затверджувався. Окремий такий перелік, у принципі, і не повинен прийматися, оскільки ст. 100 КЗпП передбачає затвердження єдиного переліку важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, робіт з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я.

5. Оскільки Кабінет Міністрів не затвердив перелік робіт, зазначений у ст. 100 КЗпП, підвищена оплата праці, встановлюється спеціальними законами щодо окремих видів робіт такого роду.

Законом "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачене встановлення Кабінетом Міністрів України умов оплати праці осіб, які працюють у гірських районах. На виконання вимог цього Закону Кабінет Міністрів постановою затвердив Перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надається статус гірських. Прийнято також постанову "Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах", відповідно до якої на підприємствах, що розміщені на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади збільшуються на 25 %. Цей захід стосується тарифних ставок і посадових окладів працівників, які визначені генеральною, галузевими і регіональними угодами або встановлені Кабінетом Міністрів чи іншим органом державної виконавчої влади за дорученням Кабінету Міністрів України. Якщо тарифні ставки та оклади, що встановлені колективними договорами, перевищують розміри, які встановлені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами, то підвищенню на 25 % підлягає лише частина тарифної ставки (окладу), яка відповідає розміру, встановленому законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

6. До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадяться доплати в таких розмірах:

1) у зонах безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати на місяць;

2) у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

3) у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

7. Встановлення надбавок до заробітної плати передбачено для персоналу, який працює з радіоактивними відходами (ст. 28 Закону "Про поводження з радіоактивними відходами").

8. Встановлюючи правило про підвищену оплату праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами праці та умовами підвищеного ризику для здоров'я, ст. 100 КЗпП не встановлює правової форми, в якій може провадитися підвищення оплати праці. Правовою формою підвищення заробітної плати на важких роботах і роботах із шкідливими умовами праці може бути застосування підвищених тарифних ставок, встановлення доплат до тарифних ставок і посадових окладів.

9. Водночас під дію ст. 100 КЗпП не підпадають умови оплати праці учасників української антарктичної експедиції, оскільки підвищена оплата праці тут взагалі не встановлена (оплата їх праці провадиться шляхом збереження середнього заробітку за місцем роботи, а польове забезпечення разом з коефіцієнтом, що застосовується до нього, належить до категорії компенсаційних виплат).