Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. 

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Коментар:

1. Підвищена оплата роботи у святкові і неробочі дні провадиться незалежно від того, привело це чи не привело до перевищення норми робочого часу на місяць, яка розраховується виходячи з установленої тривалості робочого часу і кількості робочих днів протягом відповідного місяця. Відповідно до ст. 73 КЗпП святковими днями є: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України. Неробочими днями є: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця.

2. Оплата в підвищеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день. Це означає, що при тривалості робочої зміни, наприклад, з 20 години 31 грудня до 6 години 1 січня оплаті в підвищеному розмірі підлягають 6 годин роботи у святковий день (з 0 години до 6 години ранку).

3. Робота, виконана відрядниками у святкові і неробочі дні, оплачується за подвійними відрядними розцінками. Робота працівників, що знаходяться на почасовій формі оплати праці, у святкові і неробочі дні оплачується в розмірі подвійної годинної або денної тарифної ставки. Праця у святкові і неробочі дні працівників, яким встановлені місячні оклади, винагороджується, крім звичайного місячного окладу, також шляхом доплати в розмірі частини посадового окладу, який відповідає частці робочого часу, відпрацьованого у святковий чи неробочий день, у місячному фонді робочого часу. Вказівка в ст. 107 КЗпП на доплату таким працівникам у розмірі годинної або денної ставки зверх окладу є не вповні коректною, тому що ніякі ставки працівникам, яким встановлені місячні оклади, не затверджуються і не розраховуються. Природно, якщо працівник, якому встановлено місячний оклад, залучався до роботи у святковий чи неробочий день у межах місячної норми робочого часу, доплата (крім основної оплати) провадиться в одинарному розмірі, зазначеному вище. Якщо ж робота у святковий чи неробочий день виходить за межі місячної норми робочого часу, то розмір заробітної оплати за таку роботу (понад оклад) визначається шляхом ділення кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на місячний фонд робочого часу, множення на розмір місячного окладу і на коефіцієнт два.

4. У випадках, коли робота в святковий або неробочий день виконувалась понад норму робочого часу, працівник на свій розсуд вправі вибрати не грошову форму компенсації за роботу у святковий чи неробочий день, а компенсацію у вигляді надання йому іншого дня відпочинку. За логікою речей інший день відпочинку повинен надаватися в період, по можливості, ближче до святкового (неробочого) дня. Але сторони не позбавлені права вирішити це питання на свій розсуд інакше. Однак компенсація у вигляді іншого дня відпочинку можлива, на нашу думку, лише в тому випадку, якщо час роботи у святковий чи неробочий день виходить за межі місячного фонду робочого часу (у цьому випадку компенсація у вигляді іншого дня відпочинку не виключає компенсації у вигляді підвищеної оплати праці у святковий чи неробочий день). Надання працівникові іншого дня відпочинку у випадку виконання ним роботи в святковий день понад норму робочого часу не позбавляє працівника права на оплату праці в такий день у подвійному розмірі. Якщо ж час роботи у святковий чи неробочий день не виходить за межі фонду робочого часу відповідного місяця, компенсація за роботу в такий день у вигляді надання іншого дня відпочинку привела б до того, що не виконана місячна норма робочого часу, що не може допускатися.

5. Підвищеній оплаті в подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день. При цьому під "вихідним днем" у ст. 72 КЗпП мається на увазі не загальний вихідний день (частина друга ст. 67 КЗпП), а вихідний день працівника, встановлений на підприємстві, в установі, організації відповідно до законодавства. Робота у вихідний день підлягає підвищеній оплаті, якщо вона не компенсована шляхом надання іншого вихідного дня. При цьому спосіб компенсації вихідного дня (надання іншого вихідного дня або підвищеної оплати) визначається за погодженням сторін трудового договору. Посилання в частині другій ст. 72 КЗпП на ст. 107 КЗпП зовсім не означає повного поширення правил ст. 107 КЗпП на відносини, які виникають у зв'язку з наданням компенсації за роботу у вихідні дні. Це посилання означає лише використання способів підрахунку подвійного розміру оплати, викладених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої ст. 107 КЗпП, якщо сторони дійшли згоди щодо способу компенсації за роботу у вихідний день.

6. Суб'єктивне право на підвищену оплату праці виникає з факту роботи у святковий, неробочий чи вихідний день за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу і не залежить від того, чи дотримувалися власником норми, які визначають підстави і порядок залучення працівників до роботи в такі дні.