Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

При переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (частина друга статті 32) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.

Коментар:

1. Збереження середнього заробітку означає, що протягом двох тижнів з дня переведення працівникові провадиться доплата до заробітної плати на новій роботі з таким розрахунком, щоб вона разом із заробітком на новій роботі дорівнювала середньому заробітку на попередній роботі. Тому частина перша ст. 114 КЗпП України сформульована у вигляді обов'язку власника забезпечити працівникові збереження середнього заробітку протягом зазначеного періоду.

Для забезпечення оплати праці в зазначених випадках не має значення підстава для переведення. Воно може провадитися на прохання працівника, за висновком медичного закладу (ст. 170 КЗпП), з ініціативи власника, зокрема, у порядку працевлаштування, як це передбачено частиною другою ст. 40 КЗпП.

2. Буква закону не дає права проводити оплату праці працівника відповідно до частини першої ст. 114 КЗпП України в разі зміни істотних умов праці працівників при продовженні роботи за попередньою професією і кваліфікацією (посадою). Очевидно, мається на увазі, що інтереси працівника в цьому випадку повністю забезпечуються попередженням його за два місяці (частина третя ст. 32 КЗпП). Це не зовсім логічно, оскільки право на збереження середньої заробітної плати протягом певного часу в частинах першій та другій ст. 114 КЗпП не ставиться в залежність від попередження про переведення чи переміщення. Але закон не може порушуватися з тієї причини, що в ньому недостатньо логіки. Сам же законодавець дає можливість виправити недолік закону: відповідно до частини другої і третьої ст. 97 КЗпП колективним договором можуть бути встановлені розміри доплат при зміні істотних умов праці ті ж, що і при переведенні на іншу роботу.

3. Більш тривалий, двомісячний період доплат (збереження середнього заробітку) передбачений частиною другою ст. 114 КЗпП, яка встановлює збереження середнього заробітку в разі переміщення працівника і зменшення заробітку з незалежних від працівника причин. Варто звернути увагу на ту обставину, що в ст. 114 КЗпП є посилання на частину другу ст. 32 того ж Кодексу, тобто збереження середньої заробітної плати відповідно до розглянутого правила, провадиться тільки при переміщенні працівників, але не при переведенні, не в разі зміни істотних умов праці при продовженні роботи за попередньою професією і кваліфікацією (посадою). Встановлення для працівників більш істотних гарантій на випадок переміщення порівняно з гарантіями, передбаченими в разі переведення на іншу роботу, обумовлене тим, що переведення зазвичай провадиться або на прохання працівника або за його згодою. Що ж стосується переміщення, то це - право власника. І законодавець вирішив при переміщенні дати працівникові гарантії щодо заробітної плати. Це відповідає інтересам працівників. Не слід вважати, що правилом частини другої ст. 114 КЗпП законодавець легалізував переміщення із зміною заробітної плати - однієї з істотних умов праці. Адже формулювання "зменшується заробіток з незалежних від нього (працівника - Авт.) причин" означає не що інше як зміну власником у зв'язку з переміщенням працівника однієї з істотних умов праці (розміру оплати). Відповідно до частини третьої ст. 32 КЗпП власник взагалі не вправі змінювати істотні умови праці, крім випадків зміни в організації виробництва і праці, і тільки з дотриманням спеціальних правил. Тому частина друга ст. 114 КЗпП повинна застосовуватися лише тоді, коли переміщення працівника із зміною розміру заробітної плати мало місце з ініціативи власника при наявності згоди працівника.

4. Випадки збереження середнього заробітку у зв'язку із зниженням фактичного заробітку не обмежуються викладеним. Вони можуть бути передбачені колективним чи трудовим договором при переведенні працівника за його згодою на іншу роботу у зв'язку з простоєм (ст. 34 КЗпП). Тривалість часу, протягом якого при цьому зберігається середня заробітна плата або тарифна ставка, може обмежуватися в колективному договорі тільки часом, на який працівник переведений на іншу роботу.