Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частину третю виключено 

Коментар:

1. Заходи, встановлені статтею, що коментується, в її заголовку визначаються як відповідальність. Очевидно, це - один з різновидів матеріальної відповідальності власника (підприємства) перед працівником. Така матеріальна відповідальність у теорії визнається вже давно, але в законі вона прямо не визнана. Законодавець формулює тільки окремі правила про матеріальну відповідальність власника (підприємства) перед працівниками, не забезпечуючи їх будь-якими загальними нормами (ст. 117, 2371, частина четверта ст. 235, 236 КЗпП).

2. Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті, що коментується, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Не слід думати, що вина власника виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

3. Хоч і Кодекс законів про працю (ст. 94) і Закон "Про оплату праці" визнають зобов'язаним перед працівником у правовідносинах щодо заробітної плати власника, стаття, що коментується, вважає відповідальним за затримку розрахунку підприємство, а не власника. Водночас однією з підстав відповідальності підприємства перед працівником є вина власника. Ця суперечність (вина власника, а відповідає підприємство) є проявом лише недосконалості термінології, яку використовує закон, а не є підставою для реального розмежування прав та обов'язків щодо заробітної плати між підприємством та його власником.

4. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред'являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов'язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Очевидно, досить, щоб працівник пред'явив у суді тільки трудову книжку з записом про звільнення. Хоча в цивільному процесі кожна сторона зобов'язана доводити ті обставини, на які вона посилається (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), працівник об'єктивно не зможе довести навіть факт затримки, тому що те, чого не було (розрахунку при звільненні) довести дуже важко або взагалі неможливо. Власникові ж довести факт розрахунку дуже просто. Для цього він може подати до суду розрахункові документи. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст. 614 Цивільного кодексу обов'язок доведення її відсутності лежить на власникові.

5. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник зобов'язаний виплатити працівникові середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, працівникові провадиться відшкодування за період затримки розрахунку, розмір якого визначає суд.

6. Законом від 20 грудня 2005 р. із ст. 117 КЗпП виключена частина третя. У зв'язку з цим право працівника на виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не ставиться в залежність від отримання заробітної плати за новим місцем роботи.