Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний безплатно постачати працівників гарячих цехів і виробничих ділянок газованою солоною водою.

Цехи і виробничі ділянки, де організовується постачання газованою солоною водою, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.

Коментар:

1. Виробництва, цехи, дільниці та інші підрозділи підприємства, в яких працівники мають право на одержання газованої солоної води, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником. Перелік гарячих цехів, що наводиться у чинних в Україні нормативних актах СРСР (постанова Секретаріату ВЦРПС "Про забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою" та постанова Секретаріату ВЦРПС "Про поширення постанови Секретаріату ВЦРПС від 11 червня 1934 року "Про забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою" на котельні та машинні зали електростанцій" від 15 квітня 1935 року), слід розглядати як обов'язковий, але не вичерпний. Названі нормативні акти до гарячих цехів відносять доменні, мартенівські, прокатні, випалювальні та інші цехи металургійної промисловості, гути скляних заводів, горни порцеляново-скляних та цегельних заводів, котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах.

2. Забезпечення газованою солоною водою покладається на підприємство і здійснюється за його рахунок. Забезпечення газованою солоною водою провадиться з розрахунку 4 - 5 літрів на особу в зміну. Забезпечення газованою солоною водою не звільняє підприємство від обов'язку забезпечення працівників доброякісною прісною водою на загальних підставах (п. 4 і 5 постанови від 11 червня 1934 року).

3. Порядок забезпечення працівників газованою солоною водою регулюється Інструкцією для впровадження раціонального питного режиму в гарячих цехах, затвердженої постановою Секретаріату ВЦРПС від 11 червня 1934 року. Відносини з цих питань можуть регулюватись колективним договором, умови якого не можуть погіршувати становище працівників порівняно з згаданими нормативно-правовими актами.