Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

Коментар:

1. Ця стаття, як і ст. 19 Закону "Про відпустки", сформульована невдало. Але це не звільняє відповідних осіб від обов'язку дати їй тлумачення, яке відповідає змісту цієї статті.

Безспірно, що в ст. 1821 КЗпП названо п'ять категорій працівників, що мають право на додаткову відпустку. Таке право мають: 1) жінка, що має дітей у відповідній кількості чи стані; 2) жінка, яка усиновила дитину; 3) одинока мати; 4) батько, який виховує дитину без матері (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі; 5) особа, яка взяла дитину під опіку.

2. Жінка, яка має дітей, отримує право на додаткову відпустку за наступними підставами: 1) наявність двох або більше дітей у віці до 15 років; 2) наявність дитини-інваліда.

Оскільки дитиною вважається особа, що не досягла віку 18 років (ст. 1 Закону "Про охорону дитинства"), підставою виникнення права на додаткову відпустку є наявність дитини у зазначеному віці.

3. Жінка, яка усиновили дитину, тобто особу, що не досягла віку 18 років, також має право на додаткову відпустку. В цьому випадку право на додаткову відпустку виникає у разі усиновлення хоч би однієї дитини. Здорова дитина чи вона є інвалідом - це не має значення для виникнення права на додаткову відпустку.

4. Одинока мати має право на додаткову відпустку за наявності принаймні однієї дитини віком до 15 років або дитини-інваліда.

5. Батько, який виховує дитину без матері (в тому числі в разі її тривалого перебування в лікувальному закладі) отримує право на додаткову відпустку в силу наявності хоч б однієї дитини. Оскільки нічого не йдеться про вік дитини, право на таку пільгу при зазначених умовах працівник одержує за наявності хоча б однієї дитини у віці до 18 років.

6. Особа, що взяла дитину під опіку, також одержує право на додаткову відпустку, хоч б це була лише одна дитина. Вік дитини - на день встановлення опіки має не перевищувати 14 років, оскільки відповідно до Цивільного кодексу опіка над дітьми старше 14 років не встановлюється. За наявності такої умови право на додаткову відпустку зберігається до досягнення дитиною 18 років.

7. Менш жорсткі правила щодо підстав виникнення права на додаткову відпустку у жінок, що усиновили дітей, у батьків і осіб, що взяли дитину під опіку, обумовлені неординарністю ситуації, в силу якої законодавець і встановив у відповідних випадках більш пільгові умови одержання права на додаткову відпустку.

8. Додаткова відпустка переліченим категоріям працівників надається тривалістю 7 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів. Але за наявності декількох підстав для одержання додаткової відпустки її загальна тривалість складає 14 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів (частина друга ст. 5 Закону "Про відпустки").

Декілька підстав мають місце в наступних випадках:

1) жінка має двох дітей, хоча б одна з яких є інвалідом. Однією підставою права на додаткову відпустку є наявність двох дітей, другою - наявність дитини-інваліда. Те, що наявність дитини-інваліда формує юридичний склад, що дає право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів (поряд з наявністю другої дитини у віці до 15 років), не може перешкоджати виникненню на підставі цього факту права на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів;

2) жінка має двох чи більше здорових дітей і, крім того, дитину-інваліда;

3) жінка має двох дітей-інвалідів;

4) жінка має усиновлену дитину віком до 18 років і двох своїх дітей, що не досягли віку 18 років; жінка є одинокою матір'ю і при цьому має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

5) жінка усиновила дитину-інваліда. Вона має право на додаткову відпустку за однієї підставою, якою є усиновлення, і за іншою підставою, якою є наявність дитини-інваліда. Те, що ці дві підстави можуть бути поділені лише ідеально, не може бути приводом для твердження про те, що існує лише одна підстава. Навіть у сфері кримінального права дії правопорушника кваліфікуються з урахуванням не тільки реальної, але й ідеальної сукупності злочинів;

6) батько без матері виховує двох чи більше дітей, одна з яких не досягла віку 15 років. Є дві підстави для додаткової відпустки: 1) виховання дитини батьком (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); 2) наявність двох дітей (це правило поширюється на батьків в силу ст. 1861 КЗпП);

7) батько без матері виховує дитину-інваліда. Є дві підстави додаткової відпустки: 1) виховання дитини без матері; 2) наявність дитини-інваліда (це правило поширюється на батьків в силу ст. 1861 КЗпП);

8) якщо особа взяла дитину під опіку і має свою, хоча б одну, дитину, то на неї в силу ст. 1861 КЗпП поширюються гарантії, що встановлені ст. 1821 КЗпП. Це означає, що така особа має право на додаткову відпустку за двома підставами: 1) як така, що взяла дитину під опіку; 2) як така, що має двох або більше дітей. Така особа отримує право на додаткову відпустку за двома підставами також у випадках, коли вона взяла під опіку дитину-інваліда.

9. До додаткових відпусток працівникам, що мають дітей, в силу відсилки, яка сформульована в частині третій ст. 1821 КЗпП, застосовуються правила ст. 80 КЗпП про перенесення чи продовження відпустки.