Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників.

Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповноважений ним орган визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, доводить про це до відома трудового колективу і покладає на конкретні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідальність відповідно до законодавства.

Коментар:

1. У частині першій коментованої статті викладено розуміння принципів самостійності підприємства та матеріальної заінтересованості трудового колективу підприємства, яке склалося до моменту включення до Кодексу законів про працю глави XIV-А (1988 рік). Сьогодні ці принципи звучать банально. Уся частина перша ст. 2525 своє регулятивне значення втратила.

2. Питання про те, які платежі, що здійснюються підприємством, відносяться на його валові витрати, а які - здійснюються за рахунок прибутку, вирішуються Законом "Про оподаткування прибутку підприємств". Сплата неустойок, штрафів, фінансових санкцій, відшкодування збитків, які підприємство заподіяло іншим організаціям або державі, провадиться за рахунок прибутку. Категорія "госпрозрахунковий доход колективу" сьогодні застаріла, хоча вона й може використовуватися на окремих підприємствах, де власник шляхом утворення відповідного фонду вирішив стимулювати трудовий колектив.

3. Покладення на конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків підприємству, майнової (матеріальної) відповідальності можливо лише відповідно до спеціального законодавства. Саме по собі правило, викладене в другому реченні частини другої ст. 2525 КЗпП, підставою для покладення майнової (матеріальної) відповідальності на трудові колективи структурних підрозділів підприємств і працівників не є. Відповідно до ч. 7 ст. 225 ГК склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

4. Вказівка в ст. 2525 КЗпП на майнову відповідальність мала на увазі перспективу відповідного розвитку законодавства. Однак законодавство не пішло шляхом встановлення майнової відповідальності структурних підрозділів підприємства та їх трудових колективів. І якщо на підприємстві дійсно розвинутий внутрігосподарський розрахунок (а це можливо й сьогодні), то цілком допустимим було б включення до системи оплати праці таких механізмів, які б дозволяли зменшити розмір додаткової оплати праці членів трудового колективу структурного підрозділу, винного в заподіянні збитків підприємству. Можна було б навіть у межах, встановлених законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами (якщо ці угоди поширюються на дане підприємство), занижувати розміри основної заробітної плати (тарифних ставок і окладів), одночасно збільшувати розміри додаткової оплати праці за колективними результатами роботи. При заподіянні збитків підприємству з вини трудового колективу відповідного структурного підрозділу підприємства, на суму збитків можна було б зменшувати розмір додаткової оплати праці членів трудового колективу. Однак такий механізм не може визнаватися відповідальністю взагалі. Це - лише спосіб врахування колективних результатів праці в розмірі заробітної плати. Застосування поняття майнової відповідальності в цьому випадку некоректне. Водночас в одному випадку правило частини другої ст. 2525 КЗпП конкретизується до рівня встановлення особливого виду юридичної відповідальності трудового колективу бригади за збитки, заподіяні підприємству (мається на увазі частина третя ст. 2528 КЗпП).

5. Що стосується матеріальної відповідальності працівників, у тому числі й членів трудових колективів структурних підрозділів, які працюють на умовах внутрішнього госпрозрахунку, то вона можлива лише в межах інституту матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.