Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники мали до вивільнення, визначаються колективним договором. 

Коментар:

1. Стаття, що коментується, надає право зазначеним у ній працівникам на укладення трудового договору у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу.

2. Учасники авторського колективу не змогли досягти єдності в розумінні статті, що коментується. На думку Б. С. Стичинського та І. В. Зуба, в цій статті мова йде про переважне право працівника, що працював раніше, бути прийнятим на старе місце роботи, насамперед, перед іншими працівниками, які такого права не мають, наприклад, при проведенні конкурсу. Водночас стаття не містить обов'язку власника або уповноваженого ним органу попереджати працівників, звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП, про те, що він знову здійснює прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

В. Г. Ротань вважає, що за наявності обставин, зазначених у ст. 421 КЗпП, закон надає працівникові суб'єктивне право на укладення трудового договору. Оскільки суб'єктивному праву завжди кореспондує обов'язок, власника варто визнати зобов'язаним у подібних випадках укласти трудовий договір. Такий обов'язок може вважатися виконаним лише за умови, що власник вчасно інформував працівника про появу вакансії та запропонував укласти трудовий договір. Очевидно, якщо працівник бажає у зв'язку з цим звільнитися з іншої роботи протягом двотижневого строку, встановленого ст. 38 КЗпП, власник повинен не заміщати вакантне робоче місце до закінчення часу, необхідного для розірвання трудового договору, за яким працівник працює на день виникнення у нього переважного права на поворотне прийняття на роботу власникові з ініціативи працівника.

3. Суб'єктивне право працівника на укладення трудового договору виникає за умови прийняття власником працівників аналогічної кваліфікації, тобто працівник за своєю спеціальністю і кваліфікацією повинен відповідати тим вимогам, що встановлені чинними кваліфікаційними характеристиками. Встановлення власником у подібних випадках додаткових кваліфікаційних вимог є недопустимим.

4. Право працівника на укладення трудового договору в порядку, передбаченому ст. 421 КЗпП, припиняється після закінчення одного року з дня звільнення.

5. Якщо на підставі, передбаченій п. 1 ст. 40 КЗпП, власник звільнив кількох чоловік, переважним правом при укладенні трудового договору у разі поворотного прийняття власником працівників на роботу користуються особи, зазначені в ст. 42 КЗпП, а також інші особи, яким таке переважне право надане колективним договором.

6. Суб'єктивне право на укладення трудового договору відповідно до ст. 421 КЗпП захищається в судовому порядку. Оскільки законодавство не встановлює строку для звернення з позовом до суду у розглянутих випадках, можна зробити висновок про те, що тут за аналогією повинен застосовуватися тримісячний строк для захисту права, встановлений ст. 225 КЗпП. Він буде обчислюватися з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися, що його право порушене.

7. На день набрання законної сили рішенням суду, яке зобов'язує власника укласти з працівником трудовий договір, робоче місце (посада), на яке претендує працівник, що має право на поворотне прийняття на роботу, може виявитися зайнятим внаслідок прийняття на роботу іншого працівника. У зв'язку з цим виникає питання про можливість звільнення з роботи останнього з метою відновлення права раніше звільненого працівника на поворотне прийняття на роботу. Оскільки судова практика визнає правило ст. 7 КЗпП про можливість припинення трудового договору у разі порушення правил прийняття на роботу нормою прямої дії, звільнення працівника, прийнятого в порушення ст. 421 КЗпП, у такій ситуації було б, на нашу думку таким, що грунтується на законі. Протилежний висновок істотно обмежував би можливість реалізації працівниками права на поворотне прийняття на роботу.