Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Стаття 81. Право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи

За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Коментар:


ВАЖЛИВО
ЗАКОН ПРО БОРОТЬБУ З КОРОНАВІРУСОМ В УКРАЇНІ

1. Право працівника, прийнятого на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, на одержання відпустки до закінчення шести місяців роботи на новому місці не є безумовним. Воно виникає тільки за умови, що працівник не одержав грошової компенсації за невикористану основну відпустку за попереднім місцем роботи (п. 8 частини сьомої ст. 10 Закону "Про відпустки"). Неодержана грошова компенсація в цьому випадку підлягає перерахуванню на поточний рахунок підприємства, на яке працівник прийнятий на роботу в порядку переведення (частина третя ст. 24 Закону "Про відпустки").

2. До стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки за новим місцем роботи працівникові, який прийнятий на роботу в порядку переведення, включається час, за який працівник не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (частина третя ст. 9 Закону "Про відпустки"). При цьому і частина друга коментованої статті, і частина третя ст. 9 Закону "Про відпустки" прямо ставлять включення зазначеного часу до стажу, що дає право на відпустку за новим місцем роботи, у залежність від одержання чи неодержання компенсації за невикористану відпустку або її частину за попереднім місцем роботи. Тому одержання грошової компенсації за невикористану основну відпустку або її частину при звільненні в порядку переведення виключає можливість включення стажу роботи, за який працівник не використав щорічні основну та додаткову відпустки або їх частину та одержав грошову компенсацію при звільненні в порядку переведення, до стажу роботи, що дає право на відпустку за новим місцем роботи.

3. Частина друга ст. 81 КЗпП встановлює лише загальне правило про включення часу, протягом якого не використані щорічні основна і додаткова відпустки за попереднім місцем роботи, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки. Які саме періоди підлягають включенню до зазначеного стажу, - це визначається ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону "Про відпустки".

4. З п. 8 частини сьомої ст. 10 Закону "Про відпустки" не можна зробити висновок про те, що право на відпустку до закінчення шести місяців роботи на новому місці мають усі працівники, які не використали повністю або частково основну відпустку за попереднім місцем роботи і не одержали грошової компенсації, незалежно від причин звільнення. Тільки при припиненні трудового договору в порядку переведення допускається не видавати працівникові грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, а перераховувати її на рахунок підприємства за новим місцем роботи. При звільненні працівників з інших підстав виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки є обов'язковою.