Податковий кодекс України (ПКУ). Науково-практичний коментар.

11.1. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом.

11.2. Спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів.

11.3. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

11.4. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, не визначені такими цим Кодексом.

Коментар:

1. Податковий режим - це особливий порядок правового регулювання окремих видів податків та зборів відносно певних категорій суб'єктів господарювання, який закріплено правовими нормами і забезпечено сукупністю юридичних засобів.

Виходячи із змісту коментованої ст. 11, можна стверджувати, що є загальний податковий режим та спеціальний податковий режим.

Загальний податковий режим застосовується при оподаткуванні усіх платників податків, за виключенням тих суб'єктів, на яких законодавець прямо розповсюджує спеціальний податковий режим.

У вказаній ст. 11 передбачено право застосовувати при оподаткуванні спеціальні податкові режими, однак лише у випадках та порядку, передбачених ПК.

Стаття 11 має загальний характер та вказує, які платники податків мають можливість скористатись спеціальним режимом та в чому полягає особливість оподаткування за таким податковим режимом.

Зміст спеціальних податкових режимів розкривається в розділі XIV ПК, який має назву "Спеціальні податкові режими". Під спеціальні податкові режими підпадає, відповідно до розділу XIV ПК, сплата:

• фіксованого сільськогосподарського податку;

• збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

• збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Фактично як спеціальний податковий режим слід розглядати і сплату таких платежів, як єдиного податку та фіксованого податку суб'єктами малого підприємництва. Такий висновок випливає із змісту підрозділу 8 "Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку" розділу XX "Перехідні положення".

2. Коментована стаття містить загальні вимоги, яким повинні відповідати платники та структура податків при поширенні на них спеціального податкового режиму.

Основна вимога- під спеціальний податковий режим можуть підпадати лише особи, що мають статус суб'єкта господарювання.

Суб'єкти господарювання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як додаткова вимога розглядається можливість особливого порядку визначення елементів податку чи збору (які перераховані в п. 7.1 ст. 7 ПК - платник податку та такі елементи оподаткування, як об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку), звільнення від сплати окремих податків, зборів. Наприклад, платники фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до ст. 307 ПК не є платниками: податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського виробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).