Податковий кодекс України (ПКУ). Науково-практичний коментар.

307.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

307.2. Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Коментар:

Фіксований сільськогосподарський податок як спеціальний податковий режим передбачає особливий порядок оподаткування доходів від ведення сільськогосподарського виробництва.

У першу чергу, його застосування передбачає відсутність необхідності розрахувати оподатковуваний прибуток, оскільки платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками податку на прибуток, передбаченого розділом 3 Податкового кодексу України.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку звільняються також від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогосподарського виробництва. Разом з тим розділ 13 Податкового кодексу України "Плата за землю" і поряд із земельним податком містить орендну плату за землю державної та комунальної власності, порядок справляння якої визначено ст. 288 даного розділу Кодексу.

Зокрема, встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно, платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачуватимуть орендну плату за земельні ділянки, орендовані в органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на загальних засадах, - пільга на ці площі не поширюється.

Крім того, за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського виробництва, платникам ФСП необхідно сплачувати податок у загальному порядку. Зокрема, залежно від місця розташування земельних ділянок (у межах населеного пункту, поза його межами) та факту проведення нормативної грошової оцінки платникам ФСП необхідно застосовувати такі норми:

а) за земельні ділянки, розміщені на землях лісогосподарського призначення - стаття 273;

б) за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського виробництва, нормативну грошову оцінку яких проведено - стаття 274;

в) за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - стаття 275;

г) за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), що розташовані за межами населених пунктів та нормативну грошову оцінку яких не проведено - стаття 277.

Збір за спеціальне використання води - це загальнодержавний збір, справляння якого передбачено пп. 9.1.12 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, що справляється за спеціальне використання: 1) води, отриманої від інших водокористувачів; 2) води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; 3) води для потреб рибництва.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності - сума коштів, що сплачується за придбання та використання торгового патенту, справляння якої передбачено пп. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України і регламентується розділом 12.

Відповідно до ст. 267 розділу 12 "Місцеві податки і збори" платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (їх відокремлені підрозділи), які провадять такі види господарської діяльності: 1) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; 2) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; 3) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; 4) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку стосується лише абзацу а) п. 267.1 ст. 267 ПК у частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності у пунктах продажу товарів.

Окремо у коментованій статті йде мова про необхідність сплати єдиного соціального внеску відповідно до Закону від 08.07.2010 р. N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що набрав чинності з 1 січня 2011 року. Таке уточнення зроблено з урахуванням того, що тривалий час (з 1999 по 2004 рр.) внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування входили до складу фіксованого сільськогосподарського податку, а у 2005 - 2009 рр. платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачували внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за пониженою ставкою.

Решта податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 9 та 10 Податкового кодексу України, сплачуються платниками фіксованого сільськогосподарського податку у загальному порядку, передбаченому Кодексом.