Податковий кодекс України (ПКУ). Науково-практичний коментар.

329.1. Платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Коментар:

Суб'єктами, на яких лежить обов'язок сплати передбаченого коментованим розділом збору, тобто платниками цього збору, стаття 329 називає лісокористувачів. Поняття "лісокористувачі" є узагальненим, оскільки об'єднує осіб, що здійснюють усі форми та види господарської діяльності, що Лісовим кодексом України (далі - ЛКУ) визнається користуванням лісами. Важливим елементом статусу лісокористувачів - платників відповідного збору є здійснення ними спеціального використання лісових ресурсів, яке на відміну від загального використання лісових ресурсів проводиться на підставі спеціальних дозволів і за плату. Відповідно до ст. 67 ЛКУ у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види лісокористування: 1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Пункт 329.1 коментованої статті містить конкретизований перелік лісокористувачів, що є платниками відповідного збору. В їх числі, зокрема, названі "юридичні особи", "їх філії", "відділення", "інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи", "постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників". Зміст цих понять нами розкривається в коментарях до статей 240, 263, 323 цього Кодексу.

Серед платників відповідного збору коментована стаття називає також фізичних осіб. Узагальнене поняття "фізичної особи" міститься в ст. 24 ЦКУ. Нею визнається людина як учасник цивільних відносин. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи установлюється ЦКУ і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, визначених законом. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття, тобто за законодавством України - вісімнадцяти років.

Оскільки в нормі коментованої статті не міститься жодних обмежень щодо громадянства фізичних осіб - платників відповідного збору, то можна зробити висновок, що йдеться не лише про громадян України, а й про іноземців (тобто громадян інших держав) та осіб без громадянства (тобто осіб, яких жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїми громадянами)¹.

____________
¹ Див. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. - Офіційний вісник України. - 2001. - N 9 (16.03.2001). - Ст. 342

Коментована стаття при визначенні в якості платників податків фізичних осіб "виносить за дужки" тих фізичних осіб, що мають право безплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства. Такі особи, користуючись термінологією Лісового кодексу України, здійснюють загальне лісокористування, обсяг якого визначається статтею 66 ЛКУ, а саме: громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених Лісовим кодексом та іншими законодавчими актами України. Проте, щоб надмірно не виснажувати лісові ресурси, Лісовий кодекс передбачає встановлення максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо. Такі норми згідно з частиною 2 ст. 66 ЛКУ встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. На практиці лісові господарства області, виходячи з максимально можливої кількості дикорослої сировини, що може бути заготовлена громадянином під час її збору на території лісового фонду конкретної області, готують пропозиції по встановленню цих норм та погоджують їх з районними радами. Відповідні максимальні норми безоплатного збору встановлюються або рішеннями обласних рад², або ж розпорядженнями обласних державних адміністрацій³ і не є одноманітними. Нижче в таблиці нами для прикладу наводяться максимальні норми безоплатного збору громадянами дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо по Рівненській області (додаток до рішення Рівненської обласної ради від 23.03.2007 N 255):

____________
² Див., зокрема, рішення Рівненської обласної ради від 23.03.2007 N 255 "Про погодження максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо"; рішення Полтавської обласної ради від 25.01.2008 "Про погодження максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо" та ін.

³ Див., зокрема, розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 17.08.2007 N 526, зареєстроване в Головному управлінні юстиції у Харківській області 05.09.2007 за N 34/956 "Про встановлення максимальних норм безоплатного збору громадянами дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів та грибів на території області".

Самостійним лісокористувачем - платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів коментована стаття визнає фізичних осіб - підприємців. Право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження такого права фізичної особи можливо лише на підставі закону. Право на здійснення підприємницької діяльності виникає у фізичної особи за умови її державної реєстрації у встановленому законом порядку. В певних випадках до підприємницької діяльності фізичних осіб можуть застосовуватися нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладене стягнення.

В коментованій статті підкреслюється, що спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється суб'єктами (платниками збору) на підставі спеціального дозволу. Лісове законодавство України, а саме ст. 69 ЛКУ, передбачає два види таких дозволів: лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Лісорубний квиток видається на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування на виділеній лісовій ділянці органом виконавчої влади з питань лісового господарства АР Крим, територіальними органами Держлісагентства на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки. Відповідно до ст. 69 ЛК України. Умови і механізм видачі лісорубного квитка встановлені Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 N 761. На підставі лісорубного квитка здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік збору, нарахованої за використання лісових ресурсів. Допускається оформлення лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки: дерев, що загрожують падінням на лінії зв'язку, електромережі, інші інженерні споруди або під час ліквідації аварій на цих об'єктах; дерев під час вирубування візирів для проведення вишукувальних робіт і наукових досліджень, відведення лісосік, лісовпорядкування, гасіння лісових пожеж, очищення і ремонту лісоосушувальних систем, проведення аварійно-рятувальних робіт, розчищення судноплавних шляхів. Органи Держлісагентства мають право проводити за згодою постійного лісокористувача заміну переданих за лісорубним квитком лісосік головного користування, в тому числі розпочатих рубкою, відведених у здорових деревостанах, на лісосіки у пошкоджених стихією, хворобами і шкідниками лісу деревостанах. У виняткових випадках (стихія або інші випадки, що унеможливлюють спеціальне використання лісових ресурсів) Держлісагентство за поданням його органів може дозволити заміну недоступних лісосік на інші (в межах розрахункової лісосіки). Скарги щодо відмови в погодженні клопотання або у видачі лісорубного квитка вирішуються в порядку, передбаченому ст. 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Іншим видом дозволу на спеціальне лісокористування є лісовий квиток.Відповідно до ст. 69 ЛК України, п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 N 761, лісовий квиток видається власником лісу або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АР Крим, територіальних органів Мінприроди). Передача лісового квитка іншому лісокористувачеві може здійснюватися власником лісів або постійним лісокористувачем, які його видали, на підставі письмової заяви. З моменту видачі лісового квитка виділені лісокористувачеві лісові ділянки (лісосіки) здаються під його охорону. Рішення про видачу, відмову у видачі лісового квитка приймається власником лісу або лісокористувачем протягом одного місяця з дня подання документів. Лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу є: прийняття в установленому порядку рішення про зміну поділу лісів на категорії, в межах яких знаходяться лісові ділянки, виділені для спеціального використання лісових ресурсів, або про виділення особливо захисних лісових ділянок; прийняття рішення про припинення діяльності лісокористувача; невстановлення лімітів використання лісових ресурсів або їх перевищення; недотримання встановленого порядку видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів. На підставі лісового квитка ведеться облік дозволених до відпуску продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню, а також ведеться облік збору, нарахованого за використання лісових ресурсів.

Органи Держлісагентства, постійні лісокористувачі подають до п'ятого числа місяця, наступного за звітним кварталом, органам державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій і громадян, яким в установленому порядку видано лісорубний або лісовий квиток. Бланки лісорубних і лісових квитків - документи суворої звітності. Строк їх зберігання - 10 років.

Нижче нами наводяться форми лісорубного та лісового квитків (додаток 1 до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 N 761).