Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.

На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Коментар:

У коментованій статті передбачено випадки, за яких можливо визнати розірвання шлюбу фіктивним у судовому порядку. Здійснення такої процедури можливо лише за чітко визначених умов у випадках припинення шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану. Такими випадками є припинення шлюбу подружжям за спільною заявою, яке не має дітей (ст. 106 СК) та ситуація, коли один із подружжя засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки (п. 3 ч. 1 ст. 107 СК).

Слід зазначити, що подальше спільне проживання колишнього подружжя само по собі є недостатньою підставою. Для визнання розірвання шлюбу фіктивним необхідно наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів які підтверджують існування у обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії спрямовані на реалізацію функцій сім'ї та мети шлюбних відносин (наприклад репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.

Ініціатором порушення судового розгляду питань визнання розірвання шлюбу фіктивним може бути будь-яка заінтересована особа. У абзаці другому ч. 1 ст. 108 СК зазначено, наслідки визнання розірвання шлюбу фіктивним. Таким наслідком є анулювання державним органом реєстрації актів цивільного стану актового запису про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу.