Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Коментар:

Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою є добровільним способом визнання батьківства. Почому він використовується у разі відсутності спору з приводу батьківства та є вільним волевиявленням жінки та чоловіка, шляхом подачі заяви до органу реєстрації актів цивільного стану. Закон жорстко встановлює вимогу щодо наявності як волевиявлення чоловіка, який вважає себе батьком дитини, так і згоди жінки, яка народила цю дитину. Згоду жінки слід оцінювати як добровільне підтвердження батьківства чоловіка, який подає заяву. У зв'язку з цим, відсутність згоди жінки є перешкодою для визначення походження дитини в позасудовому порядку.

Заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою про визначення походження дитини подається як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 "Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні" (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 р. N 1154/5) у разі подання такої заяви до народження дитини до неї додається довідка закладу охорони здоров'я про вагітність жінки. Юридичні наслідки така заява буде мати лише у разі народження дитини.

СК України не передбачає можливості відкликання заяви про добровільне визнання батьківства, яка подана чоловіком до народження дитини. Ми переконані, що до народження дитини така заява може бути відкликана. З цього часу вона має вважатися такою, що не подана. Після народження дитини, якщо у чоловіка виникають сумніви щодо його батьківства можливий лише судовий спосіб такого спростування. Такої ж думки підтримується і З. В. Ромовська12.

Кодекс передбачає можливість подачі заяви про добровільне визнання батьківства неповнолітньою особою. Зокрема, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Зазначене вище положення закону випливає з того, що запис батьком неповнолітнього, автоматично породжує відповідні юридичні наслідки і для його батьків, зокрема в частині виникнення особистих немайнових та майнових прав та обов'язків стосовно онуків. Підтримуємо точку зору юристів, які критикуючи окреслену вище правову норму, слушно вказують на те, що більш коректним було б формулювання про повідомлення батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього не про запис його батьком дитини, а про подачу ним відповідної заяви з цього приводу13. У такому разі батьки, законні представники чи орган опіки та піклування могли б застерегти неповнолітнього щодо необдуманого кроку або ж принаймні роз'яснити останньому наслідки подачі такої заяви. Попри наявність такої норми, якимось чином перешкодити неповнолітньому у подачі заяви про добровільне визнання батьківства, шляхом заборони, таких особи не вправі, оскільки у цих правовідносинах основне завдання - забезпечення народженій дитині повного батьківського піклування.

Ч. 3 коментованої статті передбачає порядок подачі заяви про визнання батьківства. Закон вимагає, щоб така заява подавалась особисто сторонами, що дає можливість співробітникові державного органу реєстрації актів цивільного стану пересвідчитись у добровільному волевиявленні осіб. Однак, передбачаючи наявність поважних причин, що унеможливлюють подати заяву особисто, законодавець допускає можливість застування інституту представництва у цих правовідносинах. Так, якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Причому повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.