Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Коментар:

Ще одним, не менш дієвим способом захисту сімейних прав та інтересів є інститут встановлення факту батьківства за рішенням суду. Факт батьківства встановлюється в порядку окремого провадження. Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Встановлення факту батьківства тягне для особи, яка звертається з такою заявою відповідні юридичні наслідки. Причому ці наслідки можуть надати заявникові можливість реалізації після встановлення такого факту своїх прав у сфері спадкових, житлових, соціальних та інших правовідносин.

Встановлення факту батьківства можливе лише за наявності наступних підстав:

1. Чоловік, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини помер (оголошений померлим).

2. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Кодексу:

А) При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою;

Б) У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

При вирішенні даного спору суди мають керуватися вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 (зі змінами і доповненнями) "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення".

Ч. 2 коментованої статті визначає коло суб'єктів, які мають право звернутися до суду з заявою про встановлення факту батьківства. Зокрема, така заява може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

При розгляді справи про встановлення факту батьківства може виникнути питання про наявність спору про право. Зокрема, якщо факт батьківства надає право на спадкування за законом, то до участі в справі мають бути залучені усі заінтересовані особи (спадкоємці). Якщо хтось із заінтересованих осіб заперечувати встановлення факту, мотивуючи свої заперечення наявністю спору про право, то заява в порядку окремого провадження розглянута бути не може. Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Закон не передбачає можливості встановлення факту батьківства у разі визнання особи безвісно відсутньою. Однак, за аналогією закону ми не виключаємо можливості розгляду цього питання за правилами ст. 130 СК України.

Щодо процесу доказування по даній категорії справ, то слід керуватися ч. 2 ст. 128 ЦПК України.