Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.

3. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

4. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

5. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Коментар:

1. Бажання змінити ім'я чи прізвище може бути продиктоване неблагозвучністю, важкістю промови, невдалим сполученням імені, прізвища, по батькові або бажанням, щоб дочка або син носили прізвище, відповідно до обраної заявником національності (при різних національностях заявників) і т. д.

У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. Ця норма є виявом поваги до дитини.

Здійснення права на ім'я є елементом дієздатності. Фізична особа у віці до 14 років володіє частковою дієздатністю. Права, що особа у такому віці може здійснювати самостійно, закріплені в ч. 1 ст. 31 ЦК. Незважаючи на те, що ця норма містить вичерпний перелік, ч. 2 ст. 148 СК надає малолітній особі у віці з семи років давати згоду або відмовлятись від зміни свого прізвища у зв'язку із зміною прізвища її батьків.

Слід сказати, що за ч. 4 ст. 59 СК РФ зміна імені та (або) прізвища дитини, що досягла 10 років, може відбутись лише за згодою дитини.

Тобто за українським законодавством вважається, що дитина починає усвідомлювати значення і наслідки зміни свого прізвища з 7 років, а за російським - з 10 років.

2. Передача дитини на опіку (піклування) до прийомної сім'ї не є підставою для зміни її імені та (або) прізвища. Такі зміни можливі тільки після усиновлення (див. ст. 231 СК і коментар до неї, ч. 4 ст. 295 ЦК). Не підлягає зміні ім'я, прізвище і по батькові дитини і після позбавлення її батьків батьківських прав.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті СК та п. 2.12 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану (наказ Міністерства юстиції України від 10 грудня 2007 року N 1227/5), якщо прізвище змінив один з батьків, прізвище дитини може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

4. Якщо жінка - мати дитини не перебуває у шлюбі з батьком дитини і батьківство не визнано в передбаченому законом порядку, органи реєстрації актів громадянського стану не вправі відмовити їй у зміні прізвища дитини на те, яке вона носить. Звідси випливає, що дитина може без всиновлення набути прізвища вітчима, якщо після вступу до шлюбу мати набула його прізвища. Такий вихід з положення, в першу чергу, в інтересах дитини. Якщо встановлення батьківства відбулось і дитина набула прізвище батька, його зміна можлива лише з дотриманням вимог ч. 3 ст. 148 СК, тобто за згодою обох батьків.

5. Поширеними в судовій практиці є позови матерів про зміну прізвища дитини у зв'язку з роздільним проживанням батьків. Такі позови розглядаються в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідачем виступає суб'єкт владних повноважень - державний орган реєстрації актів цивільного стану. Якщо відповідач свої батьківські обов'язки не виконує, вихованням дитини не займається, не піклується про неї, коштів на її утримання на надавав є підстави для задоволення позову.