Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.

4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.

7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється законом.

Коментар:

1. Припинення особистих контактів осіб, позбавлених батьківських прав, і дитини як бажаного наслідку припинення цих прав стає неможливим, якщо вони продовжують жити в одному жилому приміщенні. Часто розселення батьків і дитини породжує складні житлові проблеми.

Якщо дитина і батько (матір) проживають в домах державного і комунального фонду на основі договору найму, і суд дійде висновку, що їх подальше спільне проживання не відповідає інтересам дитини, батьків може бути виселено з наданням іншого жилого приміщення (ст. 114 ЖК УРСР). Слід сказати, що ЖК РФ в такій ситуації передбачає виселення батьків, позбавлених батьківських прав, без надання іншого житла (ст. 98 ЖК РФ).

Якщо батьки і дитина проживають в квартирі чи будинку, що належить їм на праві спільної власності, виселення батька (матері), позбавленого батьківських прав, неможливе. Позбавлення батьківських прав жодним чином не впливає на право власності цієї особи. В такій ситуації дитина може бути передана другому з батьків, бабі та діду, повнолітньому брату та сестрі, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму або органу опіки та піклування. Головним є те, що дитина зберігає своє право на проживання у житловому приміщенні і може у будь-який час повернутися до нього. Це право закріплено в ч. 6 ст. 167 СК та п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо інших членів сім'ї не було, дитина втрачає право на житло, однак набуває право на позачергове отримання житла після закінчення строку перебування у дитячому закладі (ст. 46 ЖК УРСР, ст. 11 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення").

2. СК надає перевагу сімейному вихованню дитини (ст. 1 СК). Право дитини жити і виховуватись в сім'ї є одним з важливих прав кожної дитини, якому кореспондує обов'язок батьків, що закріплений в ст. 150 СК.

По відношенню до дітей, що залишились без піклування батька і матері, забезпечення права на виховання в сім'ї означає, що ці функції можуть бути покладені на інших осіб. Переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

У разі конкуренції між ними суд віддає перевагу тому, хто може створити найкращі умови для розвитку та виховання дитини. Позиція самої дитини також обов'язково має бути врахована.

В крайньому випадку дитина, позбавлена батьківського піклування, передається органу опіки та піклування, який керується у своїй діяльності Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88.

СК передбачає такі форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як: усиновлення; встановлення опіки та піклування; укладення договору про патронат; передача дитини в прийомну сім'ю; передача дитини до дитячого будинку сімейного типу (гл. гл. 18 - 202 СК).

Лише у випадку, коли жодна з наведених можливостей не реалізується, дитина передається до дитячих закладів на повне державне забезпечення (наприклад, дитячі будинки, реабілітаційні центри). Адміністрація цих закладів здійснює права і обов'язки опікуна (піклувальника) по відношенню до таких дітей. Причому влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, до таких закладів слід розглядати як тимчасовий захід, що не виключає необхідності пошуку для дитини прийомної сім'ї.

3. Порядок виконання рішення суду про відібрання дитини встановлений ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження".