Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Коментар:

1. Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.

Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб. Обов'язок по утриманню зберігається і тоді, коли дитина народилася у шлюбі, який пізніше було визнано недійсним, а також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (див. ч. 2 ст. 166 СК).

У випадку невиконання батьками від обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. У такому випадку аліменти стягуються з їхньої пенсії або іншого доходу на загальних підставах.

2. Обов'язок утримувати дитину не залежить від віку батьків.

Смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов'язок по утриманню дитини не переходить. Якщо на спадкоємця померлими батьками (матір'ю чи батьком) дитини було покладено обов'язок виплачувати зі спадщини певну грошову суму, то такий обов'язок не належить до аліментних, а є таким, що виникає на підставі заповідального відказу.

3. Смерть дитини, оголошення її померлою припиняє аліментні обов'язки батьків, а у випадку визнання дитини безвісно відсутньою виконання рішення про стягнення аліментів повинно бути зупинене.

4. Законом передбачені винятки із правила, встановленого коментованою нормою, за якими батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину (див. ст. 188 СК), або навпаки утримувати свою повнолітню дитину (див. ст. ст. 198, 199 СК).

5. У свою чергу, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 15) також зазначено, що при вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням. Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК.