Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Абзац третій виключено.

4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Коментар:

1, 3. Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи та управління зазначених органів.

Правову основу діяльності органів опіки та піклування складають Конституція України, ЦК України, СК України, Правила опіки та піклування, Закони України "Про охорону дитинства", "Про попередження насильства в сім'ї" та ін. (див. також главу 19).

Особа має право, але не зобов'язана звернутися попередньо за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Адже ст. 55 Конституції України гарантує кожному право звернення безпосередньо до суду за захистом свого права та інтересу. Тому положення коментованої статті слід розглядати як диспозитивність і ні в якому разі як імперативну вимогу. У разі звернення особи з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

2. Рішення органу опіки та піклування підлягає обов'язковому виконанню, іноді й за допомогою державної виконавчої служби, через 10 днів від часу його ухвалення. У випадку звернення у зазначений термін заінтересованої особи до суду рішення органу опіки та піклування не виконується. Законодавець встановив виняток із цього загального правила. Так, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом має право звернутися і прокурор (ч. 2 ст. 170 СК України).

4. У ч. 4 коментованої статті законодавець передбачив перелік випадків, коли участь органу опіки та піклування при розгляді справи є обов'язковою:

- щодо участі одного з батьків у вихованні дитини,

- щодо місця проживання дитини,

- щодо позбавлення та поновлення батьківських прав,

- щодо побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав,

- щодо відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на правовій підставі (законі або рішенні суду),

- щодо управління батьками майном дитини,

- щодо скасування усиновлення та визнання його недійсним.

Цей перелік не є вичерпним. Так, справи про усиновлення дітей також розглядаються судом за обов'язкової участі органу опіки та піклування. Закон встановлює дві форми участі даних органів при розгляді зазначених справ: подання до суду висновку про шляхи вирішення спору або шляхом участі їх представників у судовому процесі.

5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Таким чином орган опіки та піклування виконує покладену на нього функцію захисту інтересів суб'єктів сімейних відносин.

6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд не пов'язаний висновками певних органів, експертів та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні заявлених у справі доказів та обставин справи. Жоден доказ, у тому числі і висновок органу опіки та піклування, не має для суду наперед встановленої сили. Отже, суд може не погодитись із даним висновком і не взяти його до уваги.