Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.

Коментар:

1. Коментована стаття має відсильний характер. Слід зазначити, що у коментованій статті мова іде про припинення двох форм влаштування дітей позбавлених батьківського піклування, а саме, про припинення опіки та про припинення піклування.

Щодо припинення опіки над дитини, то згідно зі ст. 76 ЦК, яка передбачає, що у разі якщо відбулося поновлення в батьківських правах або повернення батьків, які: 1) були визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; 2) відбували покарання у місцях позбавлення волі, перебували під вартою на час слідства, орган, який встановив опіку над підопічним своїм рішенням може передати підопічного зазначеним особам, за умови що це відповідає інтересам підопічного. А отже опіка припиняється в наслідок передачі дитини яка знаходилася під опікою батькам або усиновителям.

Припинення опіки також відбувається у випадку досягнення підопічним вікової межі перебування під опікою - чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього, оскільки припинення опіки є безспірним. Згідно зі статтею 32 ЦК по досягненні 14 років фізична особа стає частково дієздатною і може самостійно вчиняти правочини, для дійсності яких є необхідною лише згода її піклувальника.

Щодо припинення піклування, то за загальним правилом піклування припиняється у разі смерті піклувальника або у разі смерті підопічного. Піклування може припинятися і у разі набрання рішенням суду законної сили або винесення рішення органом опіки та піклування щодо звільнення піклувальника від повноважень, відповідно до ст. 75 ЦК.

Щодо припинення піклування з інших підстав, зазначених у ст. 77 ЦК, то такими підставами припинення піклування є: 1) набуття неповнолітнім підопічним повної цивільної дієздатності, тобто досягнення 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК); 2) у разі реєстрації неповнолітньою особою шлюбу (ч. 2 ст. 23 СК; ч. 2 ст. 34 ЦК); 3) у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК).