Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

Коментар:

1. Глава 22 СК України регулює відносини, пов'язані з утриманням інших членів родини, визначенням розміру та порядку сплати аліментів на їх користь.

Поряд із аліментними зобов'язаннями батьків і дітей, а також членів подружжя Сімейний кодекс регулює достатньо широке коло зобов'язань по утриманню інших членів родини. Вони належать до кола зобов'язальних осіб другої черги, яку становлять баба, дід, онуки, правнуки, прабаба, прадід, брати і сестри, вітчим, мачуха, падчерка, пасинок. До них також відносяться інші особи, у сім'ї яких виховувалася дитина. При цьому, слід відзначити, що виникнення аліментних зобов'язань між правнуками та прадідом чи прабабою вперше отримало законодавче закріплення у нормах СК України. Раніше діюче положення ст. 95 КпШС передбачало покладення обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей лише на інших родичів - діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини й на осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, подаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Тим самим було збільшене коло аліментнозобов'язаних осіб другої черги.

Віднесення зазначених суб'єктів до другої черги означає, що право на одержання аліментів виникає тільки випадках, коли їх неможливо одержати від аліментнозобов'язаних осіб першої черги (до якої належать діти, батьки, чоловік та дружина, у тому числі колишні члени подружжя). Неможливість одержання аліментів може зумовлюватися причинами фактичного та юридичного характеру. До них належить відсутність аліментнозобов'язаних осіб. Юридична неспроможність надання матеріальної допомоги у силу непрацездатності чи низького рівня доходів дітей, батьків чи іншого з подружжя також може свідчити про виникнення обов'язку по утриманню в аліментнозобов'язаних осіб другої черги.

2. У переважній більшості випадків підставами для виникнення обов'язків по утриманню інших родичів являється: по-перше, відсутність аліментнозобов'язаних осіб першої черги або їх нездатність у силу поважних причин надавати матеріальну допомогу своїм дітям, батькам чи іншому з подружжя; по-друге, наявність необхідних матеріальних засобів в баби, діда, онуків, правнуків, братів і сестер, вітчима, мачухи чи інших, осіб, визначених у Главі 22 СК України; по-третє, нужденність неповнолітніх чи непрацездатних осіб, на користь яких справляються аліменти. Проте слід підкреслити, що у ряді випадків аліментні зобов'язання у родичів виникають лише у силу факту потреби у матеріальному забезпеченню неповнолітніх або лише непрацездатних осіб. Відсутність матеріального забезпечення у силу непрацездатності не є, сама по собі, підставою для виникнення аліментних зобов'язань баби і діда щодо своїх внуків (ст. 265 СК України) або мачухи і вітчима стосовно падчерки і пасинка (ст. 268). У ряді випадків обов'язок по утриманню стосується як неповнолітніх, так і непрацездатних осіб. Зокрема, згідно ст. 267 СК України повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати не лише малолітніх, неповнолітніх, а і непрацездатних повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо останні не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки чи сина. Тому, на відміну від КпШС, що чітко розмежовував осіб, які зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей (ст. 95) та осіб, які зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх членів сім'ї (ст. 96), СК України поділяє аліментні зобов'язання інших членів сім'ї та родичів за системою зобов'язальних осіб.

У залежності від кола зобов'язальних суб'єктів Глава 22 СК України регулює аліментні зобов'язання баби і діда по утриманню внуків (ст. 265), внуків, правнуків по утримання баби, діда, прабаби і прадіда (ст. 266), братів та сестер по утриманню один одного (ст. 267), мачухи, вітчима щодо свого пасинка і падчерки (ст. 268), вихователів по утриманню дитини (ст. 269), падчерки, пасинка стосовно мачухи та вітчима (ст. 270), та зобов'язання особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття (ст. 271).

3. Коментована стаття встановлює обов'язок баби та діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків у разі відсутності в останніх матері, батька або неспроможності батьків з поважних причин надавати їм належного утримання.

Обов'язок баби та діда по утриманню виникає за наступних умов:

1) спроможності баби та діда надавати необхідну матеріальну допомогу своїм онукам;

2) відсутності батьків або наявності батьків (в тому числі одного з них), що нездатні у силу поважних причин надавати належного утримання своїм дітям;

3) нужденності малолітніх або неповнолітніх внуків.

Слід підкреслити, що обов'язок по утриманню неповнолітніх внуків був вперше сформульований у статті 95 КпШС, разом із обов'язком інших осіб утримувати неповнолітніх. У першій редакції цієї статті виникнення аліментного зобов'язання у баби і діда зумовлювався виключно із сирітством дитини. Якщо дитина мала хоча б одного з батьків, навіть у випадку відсутності у нього матеріальних засобів, обов'язок баби, діда утримувати внука не виникав. Внаслідок змін до статті 95 КпШС аліментний обов'язок баби і діда був поширений на онуків, батьки, яких з поважних причин не можуть їх утримувати.

Обов'язок по утриманню припиняється у разі досягнення онуками 18-річного віку. Такий підхід законодавця видається не зовсім послідовним, беручи до уваги можливі випадки непрацездатності онуків після досягнення ними 18-річного віку (наприклад, у силу інвалідності). Проте у такому разі навіть за умов спроможності баби та діда надавати необхідну матеріальну допомогу своїм непрацездатним онукам, обов'язок по утриманню не виникає. Така матеріальна допомога може бути надана лише у добровільному порядку за власним волевиявленням, а тому не носить характеру аліментного зобов'язання.

Баба та дід за змістом ст. 265 можуть бути аліментнозобов'язаними особами щодо своїх онуків незалежно від їх віку та працездатності. Основна законодавча вимога, що пред'являється до таких осіб є їх спроможність надання матеріальної допомоги. У разі зміни матеріального рівня, вони можуть бути звільнені судом від сплати аліментів чи їх розмір може бути змінений, згідно ст. 273 СК України.

У разі, якщо матеріально забезпеченими є баба та дід одночасно з боку батька чи матері дитини аліменти за рішенням суду повинні бути присуджені окремо з кожного з них. При цьому, якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. Однак сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, за змістом ч. 2 ст. 272 СК України, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.