Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Коментар:

Коментованою статтею встановлюються правила усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України. Норми даної статті стосуються загального процесу усиновлення, яке визначається СК як є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (ст. 207 СК). Отже при застосуванні правил коментованої статті слід враховувати загальні положення про усиновлення, визначені у Главі 18 СК.

Разом з тим, суб'єктний склад осіб, що можуть бути усиновлені за правилами коментованої статті, є обмеженим у порівнянні із правилами Глави 18 СК. Так усиновленим відповідно до ст. 282 СК може бути особа, яка має в сукупності такі ознаки:

А) Є дитиною, тобто особою, яка не досягла повноліття (18 років) - ст. 6 СК;

Б) Є громадянином України у розумінні Закону України "Про громадянство України";

В) Проживає за межами України, тобто місцем її постійного проживання є територія іншої держави. Місце проживання дитини визначається а правилами ст. 29 Цивільного кодексу України.

Порядок усиновлення дитини - громадянина України, яка проживає за межами України, залежить від того, яка особа виступає усиновлювачем. Коментована стаття визначає правила, що застосовуються в разі, якщо:

А) Усиновлювач є громадянином України;

Б) Усиновлювач не є громадянином України (тобто є іноземцем або особою без громадянства).

Якщо усиновлювач є громадянином України, усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Відповідно до п. 2 Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р. N 146 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 670) консульською установою є генеральне консульство, віце-консульство або консульське агентство, а дипломатичним представництвом - посольство, місія або інше дипломатичне представництво. Враховуючи, що і усиновлювач, і усиновлений є громадянами України, до відносин усиновлення в такому випадку застосовуються норми Сімейного кодексу України, зокрема, Глави 18.

Якщо усиновлювач не є громадянином України (тобто є іноземцем або особою без громадянства), для здійснення ним усиновлення, крім загальних документів необхідний також дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. На сьогодні в Україні таким органом є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. N 367.

Якщо усиновлення дитини - громадянина України, який проживає на території іншої держави, здійснюється іноземцем, тобто особою, яка є громадянином (підданим) іншої держави (ст. 1 Закону України "Про громадянство України"), орган, який приймає рішення про усиновлення, визначається за законодавством країни, де проживає дитина. Разом з тим в будь-якому випадку усиновлювач має отримати дозвіл на усиновлення від Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. В противному випадку проведене на території іншої країни усиновлення буде недійсним.