Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Виключено.

2. Виключено.

3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість.

Коментар:

До п. 3. Згідно зі статтею 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, подача заяви про реєстрацію шлюбу не створює обов'язку для наречених зареєструвати шлюб, оскільки подача заяви про реєстрацію шлюбу є своєрідним встановленим законодавчо порядком повідомлення компетентного органу про намір зареєструвати шлюб. З моменту отримання такого повідомлення орган реєстрації актів цивільного стану проводить перевірку інформації заявленої нареченими щодо відсутності обставин, які перешкоджають реєстрації шлюбу, та підготовку до проведення реєстрації шлюбу у строк, місці та враховуючи побажання наречених про урочистість процедури. Наречені ж в свою чергу повинні обміркувати і усвідомити всі наслідки реєстрації шлюбу та відповідально врахувати всі обставини, перевірити свої почуття любові, оскільки, побудова сімейних відносин неможлива без почуття любові та взаємної поваги (ч. 2 ст. 1 СК).

У коментованій статті передбачено, що особа, яка відмовиться від реєстрації шлюбу, повинна відшкодувати затрати, які понесла інша сторона під час приготування до процедури реєстрації шлюбу та весілля. Встановлюючи такі негативні наслідки для особи, яка відмовилася від реєстрації шлюбу, законодавець передбачає і винятки. Так, в ч. 3 ст. 31 СК зазначено, що такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

Під аморальною поведінкою слід розуміти такі дії одного з наречених, які суперечать моральним засадам суспільства, національним звичаям та традиціям одного з наречених, які завдають образ, моральних страждань йому або його рідним та близьким, що призводять до загального осуду (словесні образи, образи діями у тому випадку, коли мова іде про дотримання звичаїв або традицій). Щодо протиправної поведінки, то це такі діяння особи, які суперечать юридичним приписам, виражені в активних або пасивних діях (завдання навмисного удару, неповідомлення про певне захворювання, яке може завдати шкоди здоров'ю іншого з наречених).

Зазначена норма не передбачає вичерпних обставин, з настанням яких особа не буде відшкодовувати затрати, понесені іншою стороною по приготуванню до проведення реєстрації шлюбу та весілля. Якщо проаналізувати положення ст. 1, то можна дійти висновку, що відсутність почуття любові та поваги так само буде істотною причиною, яка унеможливлює реєстрацію шлюбу, оскільки це буде суперечити меті регулювання сімейних відносин Сімейним кодексом.

Слід також зазначити, що якщо особа зареєструє шлюб не з метою створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, а з іншою метою, наприклад з метою уникнення негативних наслідків, передбачених за відмову від шлюбу, то такий шлюб буде вважатися фіктивним, що може призвести до визнання його недійсним, рішенням суду. У разі визнання такого шлюбу недійсним особа не буде зобов'язана відшкодовувати затрати, понесені іншою стороною по приготуванню до весілля та реєстрації шлюбу, оскільки статтями 45 та 46 СК не передбачено такого наслідку, як відшкодування витрат понесених іншою стороною по приготуванню до весілля та реєстрації шлюбу.

До п. 4. Обдарована особа, яка отримала подарунок, набуває права власності на подаровану річ і тому не зобов'язана за власної ініціативи повертати дарунок. У частині 4 статті 31 СК закріплено норму, яка зобов'язує обдаровану особу повернути дарунок, або відшкодувати його вартість, якщо дарунок не зберігся, лише у тому випадку, якщо: 1) правова ініціатива припинення договору дарування виходить від дарувальника; 2) за умови набрання законної сили рішення суду про розірвання договору дарування.

Слід звернути увагу і на те, що Сімейний кодекс регулює відносини між членами сім'ї, а оскільки наречені не є членами сім'ї і відносини, які між ними виникають, не підпадають під ознаки сімейних відносин, тому будь-які питання з приводу відшкодування затрат, понесених сторонами до реєстрації шлюбу та весілля, повернення дарунка будуть регулюватися не сімейним законодавством, а цивільним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України. А тому і реалізація права дарувальника, закріпленого в ст. 31 СК, вимагати припинення договору дарування в наслідок відмови обдарованого від реєстрації шлюбу сумнівна, оскільки аналіз норми дає підстави стверджувати, що мова іде про договір дарування, за яким дарунок уже було передано обдарованій особі (реальний договір), а не про договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (консенсуальний договір). Цивільний кодекс України передбачає можливість укладення договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, через певний строк або у разі настання певної відкладальної обставини (ст. 723 ЦК). Такою відкладальною обставиною може бути реєстрація шлюбу, однак у цьому випадку дарунок залишається у дарувальника і лише після реєстрації шлюбу у дарувальника виникає обов'язок передати дарунок обдарованому, а у обдарованого право вимагати передачі дарунка.

Розірвання (реального) договору дарування, тобто договору, за яким річ уже було передано обдарованій особі на вимогу дарувальника, можливо лише з підстав, передбачених ст. 727 ЦК України, а така підстава, як відмова від шлюбу обдарованого, у даній статті відсутня. Більш того, сумнівним вбачається і розірвання договору дарування з підстав, зазначених у ст. 726 ЦК, оскільки ст. 725 ЦК передбачає можливість встановлення обов'язку, виключно майнового характеру, обдарованої особи вчинити дії або утриматися від їх вчинення на користь третьої особи (в даному випадку іншого нареченого), а реєстрація шлюбу є правом немайнового характеру.

Більш того, згідно з ЦК договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника певні дії майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ст. 717 ЦК).