Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

5. Виключено.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає загальні засади визначення об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Загальний її зміст полягає в тому, що закон заздалегідь не обмежує коло об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, зараховуючи до них будь-яке майно. Разом з тим оскільки право спільної власності подружжя не є особливою формою власності, а лише надає подружжю - суб'єктам права приватної власності - спеціальні повноваження щодо здійснення належного їм права власності, то на правовий режим спільної сумісної власності поширюються ті заборони та обмеження, які притаманні праву приватної власності. Зокрема, оскільки об'єктом праві приватної власності не можуть бути речі, вилучені з цивільного обороту (ст. 178 ЦК), природно, що аналогічна заборона поширюється і на подружжя.

Важливо, що ст. 61 СК у редакції від 22.12. 2006 р. відносить до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя не речі, як це зроблено у ч. 2 ст. 60 СК, а майно. Саме такий підхід є більшою мірою сучасним, адже під майном закон розуміє окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК). Відтак, особливості режиму права спільної сумісної власності подружжя поширюються не тільки на речі, але й на майнові права.

2. Надзвичайно важливим уявляється питання, чи можуть бути віднесені до складу спільного майна подружжя борги. Враховуючи наведену редакцію ч. 1 ст. 190 ЦК, яка зараховує до поняття "майно" майнові права та обов'язки, що належать суб'єкту правовідносин, можна було б зробити позитивний висновок на користь даного твердження. Разом з тим ні СК, ні інші законодавчі акти не дають підстави для висновку про загальність правила щодо включення до складу спільного майна подружжя боргів. Так, згідно ч. 2 ст. 52 ЦК фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Ч. 8 ст. 50 Закону "Про виконавче провадження" встановлює, що у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Іншими словами, із змісту зазначених норм випливає, що при порушенні зобов'язання одним з подружжя останній відповідатиме своєю часткою у праві спільної сумісної власності, а не спільним сумісним майном у цілому.

Борги, що виникли під час шлюбу, можуть розглядатися як частина спільного сумісного майна лише у тих випадках, коли сторонами зобов'язання виступили обидва з подружжя, тобто коли вони обидва уклали договір або договір було укладено хоча б і одним з подружжя, але майно, набуте на його підставі, використане в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65, ч. 2 ст. 73 СК).

3. Частина друга коментованої статті відносить до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, одержані одним з подружжя. Дана норма викладена в новій, більш досконалій редакції за попередню, що існувала до 22.12.2006 р. і встановлювала, що зазначені суми належать до спільної сумісної власності подружжя, якщо вони: 1) внесені до сімейного бюджету; або 2) внесені на особистий рахунок одного з подружжя у банківську (кредитну) установу. Враховуючи те, що грошові кошти в більшості випадків створюють основу майнового благополуччя сім'ї, новелу закону, спрямовану на зміцнення режиму спільної сумісної власності, який поширюється на дані кошти в усіх випадках, слід визнати доцільною.

Варто звернути увагу на існування певної суперечності у нормах, що визначають правову долю доходів, одержаних одним з подружжя. В той час як ч. 2 с. 61 СК однозначно відносить відповідні грошові суми або доходи, одержані в іншій формі, до числа об'єктів спільної сумісної власності подружжя, ст. 58 СК передбачає виникнення права власності одного з подружжя на плоди, приплід або дохід (дивіденди), одержані від речі, за умови, що дана річ належить йому або їй особисто.

На наш погляд, співвідношення зазначених норм слід розглядати наступним чином. Якщо продукція, плоди та доходи, одержані одним з подружжя за рахунок майна, яке належить йому на праві особистої власності, це майно також є об'єктом його особистої власності. Якщо продукція, плоди та доходи були одержані за рахунок спільного сумісного майна, вони, відповідно, стають об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, якщо доходи були одержані одним з подружжя хоча і на основі особистого майна, але буде встановлено, що другий з подружжя брав участь в управлінні цим майном або у догляді за ним, за рішенням суду згідно ч. 2 ст. 62 СК дохід (приплід, дивіденди) може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4. У частині третій даної статті підкреслюється, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя визнається майно, в тому числі грошові кошти, одержані за договором, укладеним одним з подружжя в інтересах сім'ї. Через невизначеність поняття "інтересів сім'ї" до договорів, що охоплюються ч. 3 ст. 61 СК, можна віднести будь-які договори, укладенні одним з подружжя, щодо яких встановлена і не спростована законодавча презумпція наявності згоди другого з подружжя (ч. 2 ст. 65 СК, абзац другий ч. 2 ст. 369 ЦК).

За договором, укладеним одним з подружжя за презумпції згоди другого з подружжя, може бути не лише набуття майна, але й створення майнових обов'язків (наприклад, укладення договорів позики, купівлі-продажу з розстроченням платежу). Оскільки в такому випадку майно визнається об'єктом спільної сумісної власності подружжя і дане майно використане в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК), другий з подружжя також de jure стає стороною за даним договором, до якої може бути заявлена вимога кредитора про його виконання.

Правовий режим коштів, зазначених у ч. 3 ст. 61 СК, не слід ототожнювати з преміями та винагородами, отриманими одним з подружжя за особисті заслуги, які належать до особистого майна кожного з подружжя (ч. 3 ст. 57 СК).

5. До складу спільної сумісної власності входять також речі професійних занять, придбані для одного з подружжя під час шлюбу. На наш погляд, словосполучення "речі професійних занять" слід піддати розширювальному тлумаченню. До таких речей доцільно зараховувати не лише ті речі, які використовуються одним з подружжя у своїй професійній діяльності, але й майно, яке експлуатується одним з подружжя задля забезпечення своїх особистих уподобань, захоплень, хобі тощо.

Виявлення у складі майна подружжя речей професійних занять одного з них враховується і при поділі спільного майна. Згідно ч. 3 ст. 71 СК речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.