Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Коментар:

Загальні засади (або принципи) сімейного права - це основоположні ідеї, на яких ґрунтується правове регулювання сімейних відносин. Загальні засади лежать в основі правового регулювання, на них мають спиратися та їм мають відповідати всі норми, що регулюються конкретні сімейні відносини.

Коментована стаття містить вельми широкий перелік загальних засад регулювання сімейних відносин, на яких побудовані норми Сімейного кодексу та інших актів сімейного законодавства.

Частиною 1 коментованої статті Сімейному кодексу надається перевага у регулюванні сімейних відносин. У статті не згадується Конституція України, яка має вищу силу та є актом прямої дії. Але незважаючи на це, в разі виявлення суперечностей між положеннями Конституції України та Сімейним кодексом, перевага має бути віддана саме нормам Конституції. Сімейні відносини також можуть регулюватися іншими нормативно-правовими актами. В даному випадку СК не робить якихось обмежень щодо галузевої приналежності цих актів, що означає, що нормативні акти, що регулюють сімейні відносини, можуть відноситися до різних галузей права. Одним з основних нормативних актів, яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини фізичних осіб, є Цивільний кодекс України. Стаття 9 ЦК визначає, що його норми регулюють сімейні відносини, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (детально див. коментар до ст. 8 СК).

Частина 2 коментованої статті дозволяє регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками. Чинний СК значно розширив сферу договірного регулювання сімейних відносин у порівнянні із Кодексом про шлюб та сім'ю України 1969 р. На сьогодні допускається укладення договорів не тільки між подружжям (шлюбний договір), але і договори між іншими членами сім'ї стосовно визначення сімейних прав та обов'язків (детально див. коментар до ст. 9 СК).

Не будь-які сімейні відносини підлягають правовому регулюванню. Законодавчо регулюються лише самі важливі юридичні моменти сімейного життя, пов'язані із виникненням, реалізацією та припиненням найбільш значних прав та обов'язків членів сім'ї, які вимагають чіткого законодавчого забезпечення. Частина 3 коментованої статті визначила критерії можливості та допустимості правового регулювання сімейних відносин. Такими критеріями є інтереси їх учасників та інтереси суспільства. За своєю суттю зазначені критерії є оціночними категоріями та мають бути оцінені в кожному конкретному випадку.

Четвертою частиною коментованої статті додатково закріплено на рівні Сімейного кодексу загальноконституційний принцип таємниці особистого життя особи, права на свободу та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя. Даний принцип закріплений у ст. 32 Конституції України та у статтях 288 та 289 Цивільного кодексу України.

Частина 5 коментованої статті випливає із положень ст. 24 Конституції України та додатково передбачаються гарантії рівності осіб та відсутності привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних переконань тощо для сімейних відносин. Отже учасники сімейних відносин є рівними у реалізації своїх сімейних прав. Якісь привілеї або обмеження щодо реалізації сімейних прав можуть існувати в разі закріплення їх на законодавчому рівні, але це не має залежати від тих критеріїв (раси, кольору шкіри, релігійних переконань тощо), які закріплені у ч. 5 коментованої статті.

У частині 6 коментованої статті закріплений важливий принцип сімейних відносин, за який жінки всього світу боролися протягом багатьох століть. Це принцип рівності жінки та чоловіка у сімейних відносинах. Даний принцип закріплений також у ст. 51 Конституції України. Принцип рівності означає, що ані на чоловіка ані на жінку не може бути покладено якихось специфічних обов'язків у сімейному житті, які випливають тільки із статі особи. Так, не можна визначити, що статус жінки в сім'ї - це виключно материнство, догляд за дітьми та забезпечення побуту, і вона не має права працювати. Такі правила, навіть якщо і будуть закріплені у шлюбному або сімейному договорі, будуть недійсними.

Однією із цілей створення сім'ї є народження та виховання дітей. Діти в силу своїх природних властивостей не можуть захищати себе самі, а отже вимагають захисту як зі сторони своїх батьків так і зі сторони держави. Частина 7 коментованої статті встановлює принцип забезпеченості прав дитини, які закріплені у Конституції України (ст. 52), Конвенції про права дитини та і інших міжнародних нормативних актах (наприклад, у Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях; Декларації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів тощо).

Разом із інтересами дитини у сімейних відносинах мають враховуватися інтереси інших непрацездатних членів сім'ї. Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 9 коментованої статті на сімейні відносини розповсюджуються такі загальні принципи приватного права, як принципи добросовісності, розумності, справедливості та відповідності моральним засадам суспільства.

Принцип добросовісності в сімейних відносинах може означати належне виконання учасниками сімейних відносин своїх обов'язків, визначених сімейним законодавством. Принцип розумності може стосуватися як договірного регулювання сімейних відносин (розумні умови шлюбного договору), так і дотримання норм сімейного законодавства в цілому у зв'язку із розумним, адекватним їх сприйняттям.

Принцип справедливості полягає у еквівалентності правового регулювання сімейних відносин, захисту прав особи тим реальним потребам, які має кожний учасник сімейних відносин.

Відповідність моральним засадам суспільства означає, що норми сімейного законодавства та договорів в сімейних відносинах мають відповідати тим правилам моралі, які склалися в суспільстві. Так, наприклад, не можна вносити до Сімейного кодексу зміни, що дозволяли би полігамію або одностатеві шлюби, оскільки на сьогодні це не відповідає тим моральним засадам, які склалися в українському суспільстві.

Остання частина коментованої статті закріплює принцип судового захисту порушених прав учасників сімейних відносин. Суди в порядку цивільного судочинства розглядають спори, пов'язані із порушенням сімейних прав учасників сімейних відносин, як тих, які прямо закріплені в СК, так і тих, що випливають із Конституції України, актів сімейного законодавства або узгоджені сторонами у шлюбному або сімейному договорі.